Мета роботи - оцінити роль поліморфних варіантів -781С/Т гена IL8 і -592С/А гена ILI0 як генетичних маркерів ризику розвитку ішемічного інсульту (ІІ). До групи дослідження ввійшли 183 пацієнти з ІІ, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку ДУ "Інститут геронтології НАМН України"; до контрольної - 88 здорових людей віком понад 65 років без історії ІІ. Генотипування проводили за допомогою методу ПЛР з наступним аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Виявлено статистично достовірно (P << 0,05) вищу частоту носіїв алеля IL8 -781T у групі пацієнтів з інсультом (81,6 %) у порівнянні з контрольною групою (70,1 %). Носії алеля IL8 -781T мають майже вдвічі вищий ризик розвитку ІІ (OR = 1,886; ДІ 95 %: 1,041 - 3,417). Статистично достовірно (Р << 0,05) вища частота носіїв алеля -592C гена IL10 спостерігалась у пацієнтів з ІІ (98,2 %) у порівнянні з контрольною групою (90,7 %). Ризик розвитку ІІ (OR = 5,71; ДІ 95 %: 1,48 - 22,11) у носіїв цього алеля у 5 разів вищий. Встановлено, що в осіб, гомозиготних за алелем -592C гена IL10, у яких розвинувся ішемічний інсульт, шанси на покращання стану (за шкалою Ренкіна) протягом перших 2-х тижнів майже втричі більші (OR = 2,76; ДІ 95 %: 1,26 - 6,07). Висновки: на підставі одержаних статистичних відмінностей встановлено, що алелі -781T гена IL8 і -592C гена IL10 є факторами спадкової схильності до розвитку ІІ. Крім того, генотип -592CC гена IL10 є генетичним маркером позитивної динаміки стану пацієнта у перші 2 тижні лікування.

  Повний текст PDF - 79.934 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"