Висвітлено питання медичного забезпечення та соціальної адаптації осіб, хворих на епілепсію в Україні. У контексті змін до вітчизняного законодавства в частині інклюзивної освіти приділено увагу педагогічному супроводу таких дітей. Надано перелік основних принципів та синдромів епілепсії. Наголошено, що діти, хворі на епілепсію, часто мають ознаки шкільної неуспішності та потребують спеціальної педагогічної підтримки, яка враховує їхні психологічні та психофізіологічні особливості. Причинами цього можуть бути порушення психіки та поведінки, які мають високий рівень коморбідності з епілепсією – аутизм, специфічні затримки розвитку мовленнєвої функції, порушення поведінки, пізнавальних функцій, розлади з дефіцитом уваги та гіперактивність, репресивність, тривожність тощо. Зроблено висновки, що часто основний процес стабілізації стану хворої дитини залежить не так від медичних, як від психосоціальних чинників: відношення в родині, адаптація в суспільстві тощо. Тому, передусім, варто спрямовувати зусилля на подолання дискримінації та соціальної стигматизації (упередження) стосовно хворих на епілепсію, що, між іншим, подолати складніше, ніж самі епілептичні напади.Освещены вопросы медицинского обеспечения и социальной адаптации лиц, больных эпилепсией в Украине. В контексте изменений в отечественном законодательстве в части инклюзивного образования уделено внимание педагогическому сопровождению таких детей. Представлен перечень основных принципов и синдромов эпилепсии. Отмечено, что дети, больные эпилепсией, часто имеют признаки школьной неуспеваемости и нуждаются в специальной педагогической поддержке, которая учитывает их психологические и психофизиологические особенности. Причинами этого могут быть нарушения психики и поведения, которые имеют высокий уровень коморбидности с эпилепсией – аутизм, специфические задержки развития речевой функции, нарушения поведения, познавательных функций, расстройства с дефицитом внимания и гиперактивность, репрессивность, тревожность и тому подобное. Сделаны выводы, что часто основной процесс стабилизации состояния ребенка с эпилепсией зависит не столько от медицинских, как от психосоциальных факторов: отношения в семье, адаптация в обществе и т. п. Поэтому, прежде всего, следует направлять усилия на преодоление дискриминации и социальной стигматизации (предубеждение) по отношению к больным эпилепсией, что, между прочим, преодолеть сложнее, чем сами эпилептические припадки.In recent years Ukraine has made significant steps towards the standardization of medical and educational assistance to children with organic lesion of the nervous system, including epilepsy. There is an active explanatory work in the media, implemented the program though which the public is beginning to realize that epilepsy – not a sentence. A child with epilepsy, like any other, has the right to training and education, deserves the support and understanding of others. The impetus for leaving the shadow of children with epilepsy were changes in legislation in terms of inclusive education. It introduced a new approach to the education of children with special needs, which focuses not on the disability that is in the child but on needs of child. This approach is based on an interdisciplinary basis, interdepartmental relations, which in this context means the coherence of experts from different fields – education, health and social protection in full support of children with epilepsy