Проблеми фінансування та оподаткування у сфері утилізації відходів в Україні та світі

Скрипник, А. В.; Міхно, І. С.

У процесі виробництва та споживання утворюються залишки, які не придатні для подальшого використання. Рішення проблеми накопичення й утилізації відрізняється у країнах світу і залежить здебільшого від економічного рівня країни. Світовий досвід показує, що із загостренням екологічних проблем і погіршенням стану зовнішнього середовища в усіх країнах з розвинутою економікою почали створюватись і посилюватися централізовані адміністративні системи управління охороною навколишнього природного середовища. Економічний бік даного питання пов'язаний з тим, що населення має платити за переробку відходів. Основний метод фінансування утилізації відходів (УВ) у світі - податок з населення. Також існує податок з виробників, здебільшого поширений у розвинутих країнах, де є система сортування сміття, рециклінг і виконується екологічне законодавство. Одним з найперспективніших шляхів фінансування УВ є створення умов для її прибутковості. Таким чином, держава переключає проблему накопичення та УВ на приватні компанії, які в умовах конкуренції, використовуючи новітні технології, перетворюють утилізацію сміття (УС) на прибутковий бізнес, вирішуючи в деяких сферах питання браку сировини. У країнах, що розвиваються, найчастіше використовується фінансування із загального бюджету. Кошти на утилізацію в основному беруться з місцевого бюджету населеного пункту. Плату за утилізацію включено в загальну плату за комунальні послуги, яка перераховується до державного бюджету України через податкового агента, головна функція якого - перерозподіл фінансів, у тому числі й на УС. В Україні існує й інший спосіб фінансування утилізації без втручання ЖКГ - шляхом створення приватних комунальних служб, які або самостійно займаються УВ, або співпрацюють з перевізниками. При чесній конкуренції та сумлінній роботі таких підприємств результативність утилізації можна покращити. Що стосується методів фінансування, то оптимальним для України було б створення умов для прибутковості підприємств з переробки та УС. Це мінімізувало б кількість агентів у фінансових потоках та сприяло б цільовому використанню коштів, адже держава - тільки контролюючий орган, а податок на утилізацію направляється на рахунки підприємств, які безпосередньо УС і розвивають дану галузь. Однак для цього необхідно сформувати екологічне законодавство, забезпечити необхідні умови для підприємництва, мінімізувати ризики.


	Наукова періодика України		Економіка України