З’ясовано природу синтетичних новітніх релігій та ролі сучасних постмодерністських тенденцій у трансформаціях їх віровчення. Осмислено сутність синтетичних неорелігій через призму тієї соціокультурної ситуації, у якій вони функціонують. Утвердженню синтетичних неорелігій сприяє їх співзвучність із настроями, очікуваннями та тенденціями, притаманними сучасній постмодерній культурі, зокрема, відкритістю, демократичністю, толерантністю, плюралізмом, а також еклектичністю, невизначеністю, фрагментарністю та прагматичністю. Виділено таку головну їх рису віровчення, як еклектизм. На відміну від інших неорелігій, релігії цього типу постають як самостійні утворення, у яких штучно поєднуються доступні для запозичення елементи віровчення інших релігій та різноманітних наукових знань. Спільним у догматиці синтетичних неорелігій є: прагматичний антропо-егоцентризм, новітні онтологічні уявлення про безмежний у просторі та часі Всесвіт, фактичне заміщення поняття Бога поняттям вищого ступеня розвитку людини, притаманність божественних характеристик окремим особистостям, заміна програми спасіння людини методиками її вдосконалення. Відповідно, прагматичність та індивідуалізм визначають специфіку синтетичної релігійності доби постмодерну.

  Повний текст PDF - 252.856 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"