Ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії у пацієнтів з хронічною хворобою нирок у поєднанні з субклінічним гіпотиреозом

Гарміш, І. П.; Курята, О. В.

Мета дослідження - оцінювання ефективності багатокомпонентної антигіпертензивної терапії (АГТ) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН) залежно від функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ). У дослідження увійшли 60 пацієнтів з ХХН у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ), яких було розподілено на дві групи залежно від наявності субклінічного гіпотиреозу (СГ). З метою контролю артеріального тиску (АТ) пацієнтам обох груп було призначено дво- та трикомпонентну АГТ залежно від ступеня АГ: валсартан 160 мг та амлодипін 10 мг (комбісарт, "Київський вітамінний завод"), валсартан 160 мг, амлодипін 10 мг і гідрохлортиазід 12,5 мг (комбісарт Н, "Київський вітамінний завод"). Середні показники систолічного та діастолічного тиску у пацієнтів з ХХН та СГ на початку дослідження становили 164,8 +- 27,6 та 97,2 +- 11,2 мм рт.ст. відповідно; у хворих зі збереженою функцією ЩЗ - 162,3 +- 23,7 та 94,3 +- 10,6 мм рт.ст. Цільових значень АТ досягли 76,67 % пацієнтів, яким було призначено двокомпонентну АГТ, та 80 % хворих, які одержували трикомпонентну АГТ. Ці комбінації антигіпертензивних препаратів позитивно впливали на показники добового моніторингу АТ: серед пацієнтів з ХХН та СГ, яким був призначений комбісарт, кількість "нондіпперів" знизилась на 36,6 %, серед хворих зі збереженою функцією ЩЗ - на 40 %. Порушення ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) фіксували у 27 (90 %) хворих з СГ та 22 (73,33 %) хворих у стані еутиреозу. На тлі призначення комбінованої АГТ спостерігали достовірне покращання ЕЗВД в обох групах. Заключення: застосування дво- та трикомпонентної антигіпертензивної терапії (комбісарт та комбісарт Н) пацієнтам з ХХН у поєднанні з СГ забезпечило досягнення цільових значень артеріального тиску (АТ), покращання функції ендотелію та нормалізацію добового профілю АТ.


	Наукова періодика України		Сімейна медицина. Європейські практики