Висвітлено проблеми просторового розвитку України в контексті сучасних соціально-економічних трансформацій, пов'язаних з процесами глобалізації світового господарства, появою нових технологічних ідей, а також інших передумов, які в сукупності впливають на визначення пріоритетів у самоорганізації середовища життєдіяльності. Зосереджено увагу на розкритті категорії "простір" у контексті взаємодії напрямів економічного та територіального розвитку. Підкреслено важливість регіонального рівня в упорядкуванні господарських відносин. Показано, що в сучасних умовах методологічні досягнення й рекомендації П. Аберкромбі залишаються актуальними. Особливо це стосується питань формування системи реалізації проектів, розроблених на засадах забезпечення тісної взаємодії між архітекторами та владними структурами. На сьогодні ключові питання пов'язані із процесами оновлення духу й сутнісних ознак проектної документації регіонального планування, а також формування механізмів відстоювання інтересів територій низового рівня, тобто тієї частини суспільства, для якої обмеженим залишається доступ до фінансових ресурсів. Показано, що подальший розвиток містобудування повинен відштовхуватися від головної, первинної ланки, а саме - від житла. У цілому регіональне планування має проводитись у руслі вдосконалення системи управління матеріальними, фінансовими й людськими ресурсами локального рівня. В остаточному підсумку, необхідно підпорядкувати проектну документацію просторового розвитку принципу прийняття рішень, який базується на корпоративній моделі взаємодії влади, бізнесу і суспільства, що забезпечує досягнення консенсусу.

  Повний текст PDF - 110.476 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"