В умовах вегетаційного досліду вивчено особливості впливу посухи на водний режим, вміст хлорофілу, активність антиоксидантних ферментів хлоропластів, асиміляцію CO2 та транспірацію за оптимальних і підвищених температур, а також зернову продуктивність трансгенних рослин селекційної лінії УК065 озимої м'якої пшениці, що містять дволанцюговий РНК-супресор гена проліндегідрогенази (pdh) у порівнянні з вихідним генотипом. Посуху для рослин обох генотипів створювали, знижуючи вологість грунту в дослідному варіанті до рівня 30 % повної вологоємності (ПВ), який підтримували впродовж семи діб в період колосіння-цвітіння. Вологість грунту в рослин контрольного варіанта, а також дослідних рослин за винятком періоду посухи підтримували на оптимальному рівні 60 - 70 % ПВ. Вимірювали фізіолого-біохімічні показники на прапорцевому листку на першу добу зниження вологості грунту до 30 % ПВ та на сьому добу вегетації за цього рівня вологості. Встановлено, що за семидобової посухи відносний вміст води в листках трансгенних рослин знижувався у порівнянні з контролем менше, ніж у рослин вихідної лінії. Водночас посуха сильніше зменшувала вміст хлорофілу в трансгенних рослин, ніж у нетрансгенних. Нестача вологи в грунті інгібувала інтенсивність асиміляції CO2 і транспірації, проте в трансгенних рослин, на відміну від нетрансгенних, ступінь зниження в кінці періоду посухи був суттєво меншим, ніж на початку, що свідчить про поліпшену адаптивну здатність фотосинтетичного апарату в трансгенних рослин зі зниженою експресією гена проліндегідрогенази. Це підтверджує також формування крос-толерантності - ослаблення інгібувального впливу високої температури (прогрів при <$E42~symbol Р roman C>) на інтенсивність асиміляції CO2 підданих дії водного стресу рослин після семидобової посухи у порівнянні з її початком. Зниження негативного впливу високої температури на фотосинтез за тривалої посухи було сильнішим у трансгенних рослин. Наявність дволанцюгового РНК-супресора гена pdh у трансгенних рослин стабільно підвищувала активність хлоропластної супероксиддисмутази на відміну від активності хлоропластної аскорбатпероксидази за оптимального режиму поливу і модифікувала зміни активностей цих ферментів за дії посухи, що може бути однією з причин відмінностей трансгенної і нетрансгенної ліній за адаптивною здатністю. За оптимального поливу досліджені лінії не відрізнялися за зерновою продуктивністю рослин, проте посуха значно менше знижувала масу зерна з колоса головного пагона (на 21 %) і цілої рослини (на 33 %) в трансгенних рослин, ніж у рослин вихідної лінії (на 40 і 52 % відповідно). Отже, включення гена супресора проліндегідрогенази в геном рослин озимої пшениці поліпшує адаптивні властивості фотосинтетичного апарату і зменшує втрати зернової продуктивності за умов посухи.

  Повний текст PDF - 529.64 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"