Висвітлено проблему використання у натуралістичних творах Володимира Винниченка так званої "естетики потворного", яка допомагала автору по-своєму зображати ті чи інші сторони людського життя, суспільні та особистісні вади і недосконалості з метою епатажу реципієнта. Письменник зумів показати, що "некрасиві" люди мають право на існування в цьому світі, тим більше, що їх духовні та моральні характеристики часто вищі, достойніші, кращі, ніж у позірно "красивих". А ще довів, що справжній митець не повинен проводити межу між прекрасним і потворним, естетичним та неестетичним. Названі категорії не мають бути самоціллю, а лише слугувати вищій меті, яка, можливо, полягає в досягненні гармонії. Використовуючи "естетику потворного", Винниченко досягав суттєвих результатів в аспекті правдоподібності та життєвідповідності змалювання обставин людського існування і поводив себе як справжній натураліст-експериментатор.

  Повний текст PDF - 387.616 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"