Мета роботи - розробити науково обгрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності оперативного лікування хворих з порушеннями консолідації переломів кісток гомілки шляхом вивчення репаративних порушень у зоні перелому, оптимізації вибору відповідних методів оперативних втручань з урахуванням стану і життєздатності кісткових відламків та активності місцевих репаративних процесів. У 2008 - 2013 рр. на базі Київської обласної клінічної лікарні під нашим спостереженням перебував 181 пацієнт з неінфекційними порушеннями репарації переломів кісток гомілки. Хворих було розподілено на 2 групи залежно від строку спостереження (проліковані у 2008 - 2010 і 2011 - 2013 рр.). Вивчали механічну стабільність, заповнення кісткового об'єму, наявність порушень місцевого кровообігу, клітинну та гуморальну активність. Результати оцінювали за модифікованою шкалою Neer-Grantham-Shelton. Застосування нових методик надало змогу одержати в другій групі відмінні результати у 47-ми (51 %) пацієнтів, задовільні - у 39-ти (42 %). Незадовільні результати (відсутність консолідації уламків кісток) виявлено у 6-ти (7 %) хворих після першого етапу оперативного лікування. Під час контрольного обстеження через 12 і 24 міс задовільні результати зрощення переломів відзначено у 163-х і 181-му випадку відповідно. Висновки: розроблено принципи діагностики, лікування та профілактики порушень репаративного остеогенезу шляхом оптимізації біомеханічних умов функціонування опорно-рухової системи, лікування порушень гемодинаміки, нормалізації місцевих механізмів репарації, що сприяло збільшенню кількості задовільних результатів на 11 % та зменшенню кількості негативних на 50 %.

  Повний текст PDF - 149.928 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"