Досліджено нано-мікроморфологію й анатомію кристалів імпактного апографітового алмазу (параморфоз) із імпактитів Білилівської (Західної) астроблеми на Українському щиті. Використано методи растрової та трансмісійної електронної мікроскопії. Вивчено 9 параморфоз чорного, чорно-сірого та світло-жовтуватого кольору. Найбільш чіткі зображення будови одержано для чорних параморфоз із передбачуваним високим вмістом лонсделеїтової фази. На поверхнях граней (0001) цих параморфоз розвинені скульптурні візерунки, що складаються з багатьох прямокутних з заокругленими кутами нанопластинок, закономірно орієнтованих уздовж напрямку [10<$E1 Bar>0]. Повздовжній розмір пластинок не перевищує 50 нм. Поверхні граней (0001) суттєво розчинених чорних параморфоз вкриті візерунками численних заокруглено-прямокутних западин розміром до 0,5 мкм, також чітко орієнтованих уздовж напрямку [10<$E1 Bar>0]. Форма і орієнтація пластинок та западин на поверхнях граней параморфоз надають змогу відносити їх до мікроскопічно видимого морфологічного прояву лонсделеїтової фази. Вони можуть бути доказом мартенситної трансформації площин (0001) кристалів вихідного графіту в площини (10<$E1 Bar>0) новоутвореного лонсделеїту. Тобто твердофазове перетворення графіту внаслідок значних ударних навантажень зумовлює закономірну орієнтацію вихідної та новоутвореної фаз, а саме - площини (10<$E1 Bar>0) лонсделеїту стають паралельними площинам (0001) графіту. Зафіксовано унікальне явище росту - нарости великої кількості алмазних нано-мікрополіедрів на поверхні грані (0001) чорно-сірої параморфози. Поліедри поширені хаотично на плоских ділянках і западинах поверхні грані (0001) у вигляді окремих октаедрів або їх скупчень. Трапляються також закономірні (двійники зростання та проростання по (111)) і незакономірні зростки октаедрів. Грані та ребра останніх вкриті наноглобулами розміром до 40 нм, що складаються з багатьох частинок, найменший розмір яких - 1 нм. Це може бути одним зі свідчень кластерного механізму росту кристалів алмазу, проте чинник такого незвичайного росту поліедрів поки що нез'ясований. Розмір октаедрів зрідка перевищує 1 мкм. Алмаз цього типу діагностується за формою кристалів, їх закономірними зростками і за хімічним складом, виходячи з даних рентгеноспектрального аналізу найбільших октаедрів. Передбачається ріст октаедрів алмазу із газової фази після твердофазового переходу графіту в нові фази. Вивчення надтонких плівок розміром <$E15~times~10~times~0,2> мкм, вирізаних із параморфоз перпендикулярно до площини (0001), надало змогу розкрити їх анатомію та зображення полісинтетичного двійникування і полікристалічної будови самих двійників. Двійники утворені по площині (11<$E2 Bar>1), розмір їх кристалітів до 30 нм. Елементи такої внутрішньої будови чорних параморфоз іноді у ході нано-мікроморфологічних досліджень фіксуються на реліктах поверхонь граней (10<$E1 Bar>0). На поверхнях граней (0001) параморфоз двійники проявлені паралельною штриховкою уздовж напрямку [10<$E1 Bar>0], іноді симетрично у двох-трьох напрямках через <$E60 symbol Р>. Виявлені нано-мікроморфологічні й анатомічні особливості кристалів імпактного алмазу з Білилівської астроблеми є прямим свідченням твердофазового переходу графіту в лонсделеїталмаз за мартенситним механізмом за умов високого ударного навантаження.

  Повний текст PDF - 718.831 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"