Мета дослідження - проаналізувати результати оцінювання за допомогою шкал постінсультної депресії (ПІД) та постінсультних тривожних розладів (ПІТР) у різні періоди мозкового інсульту (МІ), визначити незалежні предиктори ПІД на момент виписки з інсультного центру, оцінити характеристики відповідних прогностичних моделей. Стан усіх пацієнтів після госпіталізації оцінювали за допомогою шкали National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS), індексу Бартел, модифікованої шкали Ренкіна, Короткої шкали для дослідження психічного статусу (Mini-Mental State Examination (MMSE)) та Монреальського тесту для оцінювання когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment (MoCA)). У 172 (86 %) пацієнтів було діагностовано ішемічний інсульт (ІІ), у 28 (14 %) - внутрішньомозковий крововилив. Серед пацієнтів з ІІ у 58 (33,7 %) виявлено атеротромботичний підтип, у 85 (49,4 %) - кардіоемболічний, у 16 (9,3 %) - лакунарний, у 13 (7,6 %) була інша чи невстановлена причина інсульту. Згідно з оцінкою за HADS 19 (9,5 %) пацієнтів мали клінічно значущу ПІД, 16 (8,0 %) - клінічно значущі ПІТР. Ознаки клінічно виразного афективного розладу виявлено у 22 (11,0 %) пацієнтів. Результати оцінювання з використанням PHQ-9 свідчили про наявність клінічно вираженої ПІД у 45 (22,5 %) пацієнтів. Оцінки за HADS тa PHQ-9 мали сильний прямо пропорційний статистично значущий зв'язок між собою, але не з віком, статтю, підтипом або тяжкістю МІ. Результати однофакторного аналізу свідчили, що ризик клінічно значущих виявів Ризик помірної чи тяжкої ПІД (за PHQ-9) статистично значущо прямо пропорційно корелював з початковою оцінкою за NIHSS, обернено пропорційно - з початковими оцінками за індексом Бартел, MMSE та MoCA. За результатами багатофакторного аналізу, незалежними предикторами ПІД (HADS-D >> 10 балів) були 4 ознаки: початкова оцінка за MMSE (ВШ 0,93; 95 % ДІ 0,88 - 0,98, у середньому на кожен додатковий бал, p = 0,006), наявність артеріальної гіпертензії (ВШ 8,5; 95 % ДІ 0,9 - 76,3; p = 0,057) або ожиріння (ВШ 0,23; 95 % ДІ 0,05 - 1,14; p = 0,072), а також госпіталізація пізніше 30-ї доби від початку захворювання. Прогностична модель на основі цих ознак мала відмінну чутливість (94,7 %) та задовільну специфічність (73,3 %) і надавала змогу прогнозувати розвиток ПІД з хорошою точністю (AUC = 0,847). Незалежними предикторами помірної чи тяжкої ПІД (PHQ-9 >> 9 балів) були 3 чинники: старший вік пацієнта (ВШ 1,04; 95 % ДІ 1,00 - 1,08, у середньому на кожен додатковий рік, p = 0,028), нижча початкова оцінка за MoCA (ВШ 0,94; 95 % ДІ 0,91 - 0,98, у середньому у разі збільшення оцінки на кожен додатковий бал, p = 0,005) та інша чи невстановлена причина інсульту. Побудована на основі цих ознак прогностична модель мала лише задовільну чутливість (65,1 %) та специфічність (75,5 %), але хорошу точність прогнозування ПІД (AUC = 0,735). Висновки: оцінки за HADS і PHQ-9 у пацієнтів з МІ характеризувалися значною варіабельністю, але свідчили про високу частоту клінічно значущих ПІД або ПІТР. Оцінки за HADS і PHQ-9 корелювали між собою, але не з віком, статтю, підтипом чи тяжкістю інсульту. Пацієнти старшого віку та особи зі значними когнітивними порушеннями за госпіталізації мали вищий ризик розвитку афективних порушень.

  Повний текст PDF - 248.879 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"