Досліджено зміст і форму гуманітарних інновацій у культурі постмодерну. Спираючись на те, що інноваційна діяльність в інформаційну епоху стає соціальною потребою, ставиться питання про характер гуманітарних інновацій. У просторі глобальних інформаційних мереж вони перетворюються на носія їх соціокультурного потенціалу та основне джерело трансляції соціальної інформації. Історично підтверджено, що цивілізаційний поступ людства неминуче потребував підривних (дизруптивних) інновацій. До моменту перетворення соціальних мереж на інформаційні їх вплив носив локальний характер і видозмінював суспільне буття через еволюційні темпи. За умов глобальних інформаційних мереж, конверсії та мобільності комунікативних систем вплив дизруптивних соціально-культурних інновацій, як і раніше, є непрогнозованим, але на рубежі XX - XXI ст.ст. він став ще й неконтрольованим. Разом із тим, роль дизруптивних інновацій не зводиться винятково до прискорення темпів суспільного прогресу. Вони можуть також суттєво пом'якшувати негативні наслідки соціально-економічної, політично-правової та науково-технологічної діяльності. Засновник теорії інноваційної економіки П. Друкер в одній із останніх праць "Менеджмент" увів до соціально-філософського дискурсу проблему відповідальності за вплив. Він є свідомим того, що будь-яка діяльність має побічні продукти її функціонування, які у своєрідний і неочікуваний спосіб впливають на трансформацію соціальної реальності. Однак деякі інновації, особливо у сфері економіки, політики, освіти, права, здатні викликати значний резонанс у суспільній свідомості, підриваючи усталені структурні залежності й функціональні зв'язки. Особливість таких інновацій, на думку дослідника, полягає у неминучості відповідальності за скоєний вплив, "незалежно від того, був він навмисним чи ні... і тут недостатньо просто сказати: "суспільство не заперечувало" ... рано чи пізно суспільство почне розглядати будь-який вплив як посягання на своє благополуччя і змусить заплатити високу ціну тих, хто недбало працював над усуненням цього впливу і пошуком розв'язання проблеми". Одним зі способів уникнення відповідальності полягає у бездіяльності. Зведена до мінімуму соціальна активність не загострює соціальної кризи. Ілюстрацією такої лінії поведінки можуть бути виважена риторика кандидата в депутати, конформізм чиновницького апарату, підкреслена толерантність політичного діяча і т.п. Очевидно, що в даному випадку соціальна проблема знімається за рахунок послаблення суперечностей, але не розв'язується остаточно. У ситуації соціального конфлікту мають бути застосованими більш дієві методи. На жаль, на рівні суспільної психології засоби масової інформації перманентно транслюють ідею невідворотності радикалізації соціального напруження за неможливості його еволюційної деескалації. Раціональним і ефективним за таких умов може стати дизруптивна гуманітарна інновація. Тобто така подія, вчинок, ідея, яка, з одного боку, швидко відверне увагу соціуму від існуючої проблеми, а з другого, - перетворить її на основу подальшого поступу.

  Повний текст PDF - 310.286 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"