Порівняльні клінічні та молекулярно-генетичні особливості аденоміозу та ендометріом

Прудников, П. М.

Мета дослідження - визначення ролі алельних варіантів генів CYP19, GSTT1, GSTM1, p53 у патогенезі і клінічному перебігу аденоміозу та ендометріом яєчників (ЕМЯ). Обстежено 100 жінок із генітальним ендометріозом і 50 жінок без даного захворювання. Групу 1 склали 50 жінок з аденоміозом, середній вік - 44,9 +- 0,7 року; групу 2 - 50 жінок з ЕМЯ, середній вік - 32,6 +- 0,8 року. З них 10 хворих з рецидивом ЕМЯ після комбінованого лікування. Діагноз у всіх хворих верифіковано інтраопераційно та за результатами гістологічного дослідження. Контрольну групу сформовано з 50 жінок, у ході обстеження яких виключено генітальний ендометріоз, без клінічних проявів порушень оваріально-менструальної функції, у віці від 17 до 35 років. У результаті проведеного аналізу поліморфних варіантів гена глютатіон-S-трансферази M1 не виявлено статистично достовірних відмінностей в частотах делецій між групою пацієнток з аденоміозом і групою контролю (52,0 і 42,0 % відповідно). Частота нульового генотипу в групі хворих практично не відрізнялася від частоти популяції. Частота гомозигот за нульовим алелем гена глютатіон-S-трансферази T1 була дещо вищою у групі пацієнток з аденоміозом у порівнянні з групою контролю (34,0 і 22,0 % відповідно). Під час аналізу гена глютатіон-S-трансферази M1 у групі пацієнток з ЕМЯ також не виявлено статистично значущих відмінностей з контрольною групою щодо частоти нульових генотипів (54,0 і 42,0 % відповідно). Отже, ні за одним з генів GST не виявлено достовірних відмінностей між групами хворих і групою здорових жінок, що дещо різниться з даними літератури. Можливо, це можна пояснити тим, що до аналізованої групи ввійшли пацієнтки з важким ендометріозом IV стадії, тоді як у попередніх дослідженнях проводили аналіз ендометріозу в цілому, без врахування стадії захворювання.


	Наукова періодика України		Здоров'я жінки