Каверноми є найбільш поширеними доброякісними первинними пухлинами орбіти у дорослих. Мета роботи - проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів із кавернозними гемангіомами (КГ). Проаналізовано 19 випадків КГ, яких було оперовано з 2000 по 2015 рр. на базі нейрохірургічного відділення № 2 Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Каверноми було розподілено на утворення вершини орбіти, і сектор A, B, C згідно топографії орбіти. Показами для хірургічного лікування були клінічні симптоми, визвані інтраорбітальним новоутворенням. За каверном важливим є тотальне висічення пухлини, із збереженням всіх нервових і м'язових структур, щоб запобігти погіршенню зору. У 7 (37 %) випадках виконано лобно-скроневу краніотомію із верхньою орбітотомією, у 12 ( 63 %) пацієнтів латеральну орбітотомію. Тривалість катамнеза становила від 1 року до 10 років. Середній вік пацієнтів склав 44 років (від 24 - 69 років). Із них 13 (68 %) становили жінки та 6 (32 %) чоловіків. У 10 пацієнтів (53 %) гемангіом була розташована на лівій стороні, а в 9 (47 %) праворуч. Всі пухлини були інтраканальні, розташовані в рет-робульбарному просторі. Згідно топографічної класифікації, 6 гемангіом були розташовані на вершині орбіти, 5 - в секторі A, 6 - в секторі B, і два - в секторі C. У 6 пацієнтів (31 %) мав місце очний біль, порушення зору в 5 (26 %) випадках, диплопія в 5 (26 %) випад-ках і екзофтальм у 12 (63 %) пацієнтів, який був симптоматичним у 4 (21 %) хворих. Захворювання мало як гострий, так і хронічний початок, починаючи від 20 днів до 3 років, в середньому 9,4 міс. У всіх пацієнтів було досягнуто тотальну резекцію пухлини і проведено гістологічне дослідження. Один пацієнт з передопераційною диплопією не відмітив полегшення у післяопераційному періоді. У 4 (80 %) пацієнтів з передопераційними порушеннями зору відмічено покращання зору за період спостереження. Тільки 1 (20 %) пацієнт, який страждав від тяжкого передопераційного зорового дефекту, мав післяопераційний амавроз. Зменшення екзофтальму зареєстровано в діапазоні від 1 до 8 мм, в середньому на 4,3 мм. Серед незначних ускладнень виявили 3 випадки (16 %) м'якого енофтальму. Під час контрольного обстеження жоден пацієнт не скаржився на ретроорбітальний біль. Середня тривалість спостереження становила 2,1 рік з максимальним терміном у 10 років. Рецидиву захворювання клінічно та на контрольних знімках не виявлено. Висновки: розташування КГ визначає вибір хірургічного підходу згідно топографічної класифікації утворень в межах орбіти. Хірургічне лікування орбітальних КГ та результат зорової функції залежить від правильного вибору хірургічного доступу згідно локалізації патології. Зорова функція і косметичний результат є основними параметрами для оцінки клінічних і функціональних результатів операції.

  Повний текст PDF - 171.942 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"