Наукова періодика України Агрохімія і ґрунтознавство


Попірний М. А. 
Новітні інтегративні методи дослідження стабілізації органічного вуглецю за різного обробітку ґрунту / М. А. Попірний, О. П. Сябрук, Р. В. Акімова, М. В. Шевченко // Агрохімія і ґрунтознавство. - 2020. - Вип. 90. - С. 13-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/agrohimigrn_2020_90_4
У землеробстві однією з технологій повернення втраченого органічного вуглецю є мінімальні та нульовий способи обробітку грунту, які сприяють підвищенню вмісту органічної речовини й глобальній стабілізації вуглекислого газу. Але ефективність секвестрації вуглецю в грунті обмежена через те, що органічний вуглець швидко вивільняється з грунту з поверненням до оранки. Цим і обумовлена актуальність дослідження процесів реагування гумусових молекул, що ведуть до структурування органічної речовини грунту, для управління секвестрацією вуглецю та інтегративного моніторингу емісії СО2. Мета роботи - виявити процеси реагування гумінових молекул як цілісної супрамолекулярної системи, що визначають стабілізацію грунтового вуглецю та обумовлюють динаміку емісії СО2 з грунту з використанням інтегративних біофізико-хімічних параметрів (комплексними спектроскопічними методами). Досліджували зміни інтегрованих характеристик спектрів у комплексному спектроскопічному аналізі всього екстракту гумінових кислот чорнозему типового для виявлення впливу різних способів обробітку на динаміку емісії СО2 з грунту. Комплексний спектроскопічний аналіз виконано в лабораторіях ХНУ імені В. Н. Каразіна та Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів". Інструментальний контроль інтенсивності виділення діоксиду вуглецю з поверхні грунту проводили за допомогою портативного газоаналізатора testo 535. За результатами досліджень сучасними спектроскопічними методами нефракціонованих екстрактів гумінових кислот чорнозему типового за різного обробітку виявлено процеси переорганізації гумінової супраструктури, які характеризуються перебудовою міжмолекулярних сил, що зумовлює зміну реакційної здатності та стабільності гумінових кислот. Виявлено, що гумінова супраструктура орного чорнозему типового характеризується високою молекулярною рухомістю, зумовленою гідрофільною позитивною гідратацією та доброю розчинністю, високою сорбційною та комплексоутворювальною здатностями, але слабкою здатністю закріплюватися, внаслідок міграційного "розсіювання" вглиб грунтового профілю. Доведено, що найбільшими сумарними обсягами емісії СО2 з чорнозему типового характеризується технологія прямого посіву (нульового обробітку), чому сприяє кращий водний режим та більш повна мінералізація рослинних решток на поверхні грунту. За основного обробітку способом дискування на 10 - 12 см річні втрати вуглецю найменші. Систематична оранка (6 років поспіль) призвела до зменшення вмісту лабільної органічної речовини і фульвокислот та зниження потенційної здатності до продукування СО2 у верхньому шарі грунту порівняно з поверхневим обробітком та технологією прямого посіву.
  Повний текст PDF - 819.433 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

Цитованість авторів публікації:
  • Попірний М.
  • Сябрук О.
  • Акімова Р.
  • Шевченко М.

  • Бібліографічний опис для цитування:

    Попірний М. А. Новітні інтегративні методи дослідження стабілізації органічного вуглецю за різного обробітку ґрунту / М. А. Попірний, О. П. Сябрук, Р. В. Акімова, М. В. Шевченко // Агрохімія і ґрунтознавство. - 2020. - Вип. 90. - С. 13-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/agrohimigrn_2020_90_4.

    Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
    (cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)
  • Шевченко Микола Вікторович (сільськогосподарські науки)
  •   Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
     
    Відділ інформаційно-комунікаційних технологій
    Пам`ятка користувача

    Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського