Досліджено вплив міді як модифікуючої добавки на властивості in vitro біокераміки на основі біогенного гідроксиапатиту та натрійборосилікатного скла та встановлено, що введення міді у кількості 0,5 - 2,0 мас. % знижує рівень рН фізіологічного розчину, а також швидкість розчинення матеріалу у модельному середовищі, що надає можливість регулювати резорбцію в необхідних межах для індивідуальних особливостей пацієнтів. Дослідження стабільності біокераміки у дистильованій воді, фізіологічному розчині та розчині Рінгера показало, що найбільш активно біокераміка взаємодіє з розчином NaCl, а кількість кальцію та фосфору, що виділяються в розчин, залежить як від тривалості експерименту, так і кількості модифікуючої добавки. Мідь виявлено лише у фільтратах NaCl за вмісти модифікуючої добавки >>= 1,0 мас. %. Крім того, методом ЕПР встановлено, що збільшення концентрації міді призводить до зсуву ЕПР ліній у бік більших енергій, а величина зсуву описується в межах теорії найтівського зсуву у феромагнетиках.

  Повний текст PDF - 1.461 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"