Економічна стійкість системи є одним із головних індикаторів, який характеризує її якісні та кількісні аспекти, реакцію на зовнішні та внутрішні шоки і виклики. Особливого значення набуває проблема стійкості в умовах екстремальних ситуацій (економічні і фінансові кризи, екологічні, техногенні катастрофи та стихійні природні явища: тайфуни, повені, землетруси тощо, політичні революції, військові конфлікти). Нинішня російсько-українська війна стала серйозним іспитом на предмет стійкості вітчизняної економіки, у якій у надзвичайно складних умовах забезпечується відносна макроекономічна рівновага внаслідок максимальної мобілізації внутрішніх ресурсів та дієвої іноземної допомоги. Важливим компонентом є інституційна стійкість, тобто оперативна реакція на зміну економічної ситуації органів влади і управління усіх рівнів, законодавчих установ, фінансових і банківських інституцій, зовнішньоекономічної сфери, увага до таких атрибутів інституційності, як довіра, соціальний оптимізм, ментальність, традиції, звички тощо. В узагальненому вигляді на теоретичному рівні інституційну стійкість розглянуто в контексті інституційної логіки в трьох іпостасях на мікро-, макро- та геоекономічному рівнях. В інституціоналізмі, у тому числі в економічній теорії, переважає традиційна, формальна логіка, яка користується головним чином природною (науковою) мовою. Свідомо чи інтуїтивно беруться до уваги основні закони логіки: тотожності, суперечності, виключного третього, достатньої підстави. Логіка еволюціонізму вважається основою інституційної логіки, яка дає загальне уявлення про зміни всіх компонентів інстиуційного середовища. В інституційній економічній теорії проглядаються два рівні інституційної логіки: макрорівень (Веблен і стара американська школа, Норт) і мікрорівень (Коуз, Вільямсон та ін.). У публікаціях останньої чверті XX ст. проаналізовано логіку глобального (мега) рівня. Основою логічної побудови інституційної логіки в економічній теорії є еволюціонізм. Узагальнюючими показниками, які синтезують різні підходи інституційної логіки щодо економічної стійкості, є інституційна логіка стійкості та логічний індекс стійкості. Інституційна логіка мікрорівня започаткована Р. Коузом, продовжена О. Вільямсоном та ін. Логіка трансакційних витрат Р. Коуза сформульована в двох теоремах: щодо нульових витрат, власності і економічних результатів та принципу інтерналізації. Друга теорема отримала назву "порівняльна логіка економічної організації". За критичного відношення щодо обох теорем Коуза, вони залишаються базовими конструкціями стійкості мікрорівня. Серед показників і критеріїв економічної стійкості макрорівня провідного значення набувають монетарні складники, які за умов вільного ринку подають своєрідні попереджувальні сигнали економічній системі в цілому. Особливістю цього підходу стала трансформація монетарного складника в систему "грошово-фінансового аналізу". Зазначене віддзеркалює принципові якісні зміни останніх десятиліть щодо структури економіки, в якій фінансова підсистема набуває домінуючого (ключового) значення, впливаючи на агреговані макроекономічні показники: зростання, інфляцію, зайнятість тощо. Глобалізацію, тобто мегарівень, її економічну стійкість, неминучість і незворотність характеризують три детерміністичні логіки: технічна (технологічна), економічна та політична.

  Повний текст PDF - 232.465 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"