Розглянуто основні етапи розвитку суспільства від доісторичних часів до сучасності, трансформації його структури. На відміну від традиційного сприйняття людини як біосоціального суб'єкту вона розглядається як духовно-біо-соціальна за своєю природою особа в "духовно-соціально-природній" системі. Використано методи дослідження, засновані на системності, концепції трьох сил розвитку, діалектиці і триалектиці. Розглянуто категорію "духовність" стосовно до людини і суспільства, суттєві зміни співвідношення "духовне" і "матеріальне", доведено, що в умовах інтелектуалізації суспільства, його трансформації в постіндустріальне (гіперіндустріальне) домінантою розвитку стає духовність, а базисом суспільних відносин є інститути духовності народу, цінності, моральність, відповідальність. Відзначено, що будь-яке суспільство, здібне утворювати додану вартість, поділяється на дві основні частини: багатії і бідні, що протистоять як у економічних відносинах, у розподілі доданої вартості, так і в інших суспільних відносинах, в культурі, освіченості тощо. Між ними є також серединна частина суспільства, зацікавлена в збереженні його стабільності, правопорядку, духовності, цінностей, їх еволюційному розвитку. В індустріальну епоху капіталізму ця частина значно зростає в результаті підвищення рівня життя, професіоналізму працівників до рівня необхідного індустріальному виробництву. На етапі становлення капіталізму розвивається теорія класів і серединну частину суспільства обгрунтовано віднесли до основних класів, як серединний клас (СК). СК став базовим у стабілізації суспільства, його розвитку духовному і економічному. Наголошено неправомірність поширення дефініцій класової теорії на докапіталістичні і постіндустріальні суспільства. СК - це категорія капіталістичного суспільства. У міру трансформації суспільства з індустріального етапу розвитку економіки у фінансово-олігархічний капіталізм, у постіндустріальне (гіперіндустріальне) суспільство об'єктивні умови кількісного зростання СК згортаються. ІКТ, інтелектуалізація виробництва і суспільства різко скорочують потребу в робочій силі. Чисельність СК знижується. Із СК виділяється 10 - 20 % найбільш професійно підготовлених (до рівня науковців) фахівців, які переходять до нижньої частини вищого класу. Решта (до 80 % СК) переходять у нижчий клас. У підсумку СК практично ліквідується. З метою збереження стабільності суспільства, заснованого на ринкових відносинах, держава і його еліта мусять свідомо підтримувати і зберігати середню частину суспільства, в яку трансформується індустріальний СК, необхідний для функціонування внутрішнього ринку, суспільства. Обгрунтовано передумови формування СК країн, що розвиваються і посткапіталістічних країн, в тому числі України. В економічно розвинених країнах, що стали на шлях формування постіндустріальних (гіперіндустріальних, нових інтегральних) суспільств можливі два шляхи зміни їх структури: подальша диференціація доходів, активів, духовності; або формування суспільства середньої достатності, де має місце зближення класів і верств населення за якістю життя, духовності та ін. Обгрунтування і можливості того чи іншого вектору розвитку суспільства потребує подальших теоретичних досліджень та їх апробації на практиці.

  Повний текст PDF - 429.492 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"