Запропоновано модель для опису формозміни ізотропного та анізотропного графіту під дією високих температур і високих флюенсов нейтронного опромінювання. Модель заснована на новому підході, який використовує такі положення: опис навколопорової околиці в графіті як твердого розчину із застосуванням теорії фазових перетворень першого роду; розгляд нової фази, як сфероїдальної пори малого ексцентриситету, сплюсненої вздовж напрямку найбільшої напруги; облік кластерізації атомів вуглецю при флюенсах більше 2 x 10<^>26 n/m<^>2. Неізотропність графіту характеризується різними розмірами пор, відмінними значеннями коефіцієнтів дифузії, довжинами пробігів, атомів графіту вздовж і поперек об'єму зразка, які своєю чергою залежать від температури зразка. Запропоновано, що початковим елементом, на основі якого буде формуватися нова фаза, є сфероїдальна пора малого ексцентриситету, сплюснута вздовж напрямку найбільшої напруги. Отримано кінетичне рівняння, що описує дифузію пор під впливом високих температур і інтенсивних потоків нейтронів. Спочатку пори знаходяться в полі орієнтованих уздовж і поперек зразка заданих напружень. Внесок дифузійних процесів, обумовлений складовою, пропорційною функції розподілу пор у зразку, а дія нейтронного потоку описується додатковою складовою в кінетичному рівнянні. Отримане кінетичне рівняння для анізотропного графіту може бути перетворено для ізотропного графіту. Для ізотропного та анізотропного графіту отримано модельні рішення, які характеризують зміну його об'єму з часом за впливу потоку нейтронів і високої температури. Показано, що величина зміни відносного об'єму реакторного графіту для ізотропного графіту перевищує аналогічну величину для анізотропного графіту. Отримано теоретичне підтвердження закономірності розпухання анізотропних графітів під впливом великих флюенсів нейтронів і в полі високих температур, раніше отримані іншими авторами: поздовжнє стиснення зразків анізотропних графітів відповідає зміні лінійних розмірів ізотропних графітів; поперечне стиснення зразків анізотропних графітів виявляється менше змінення поздовжніх лінійних розмірів ізотропних графітів.Запропоновано модель для опису формозміни ізотропного та анізотропного графіту під дією високих температур і високих флюенсов нейтронного опромінювання. Модель заснована на новому підході, який використовує такі положення: опис навколопорової околиці в графіті як твердого розчину із застосуванням теорії фазових перетворень першого роду; розгляд нової фази, як сфероїдальної пори малого ексцентриситету, сплюсненої вздовж напрямку найбільшої напруги; облік кластерізації атомів вуглецю при флюенсах більше 2 x 10<^>26 n/m<^>2. Неізотропність графіту характеризується різними розмірами пор, відмінними значеннями коефіцієнтів дифузії, довжинами пробігів, атомів графіту вздовж і поперек об'єму зразка, які своєю чергою залежать від температури зразка. Запропоновано, що початковим елементом, на основі якого буде формуватися нова фаза, є сфероїдальна пора малого ексцентриситету, сплюснута вздовж напрямку найбільшої напруги. Отримано кінетичне рівняння, що описує дифузію пор під впливом високих температур і інтенсивних потоків нейтронів. Спочатку пори знаходяться в полі орієнтованих уздовж і поперек зразка заданих напружень. Внесок дифузійних процесів, обумовлений складовою, пропорційною функції розподілу пор у зразку, а дія нейтронного потоку описується додатковою складовою в кінетичному рівнянні. Отримане кінетичне рівняння для анізотропного графіту може бути перетворено для ізотропного графіту. Для ізотропного та анізотропного графіту отримано модельні рішення, які характеризують зміну його об'єму з часом за впливу потоку нейтронів і високої температури. Показано, що величина зміни відносного об'єму реакторного графіту для ізотропного графіту перевищує аналогічну величину для анізотропного графіту. Отримано теоретичне підтвердження закономірності розпухання анізотропних графітів під впливом великих флюенсів нейтронів і в полі високих температур, раніше отримані іншими авторами: поздовжнє стиснення зразків анізотропних графітів відповідає зміні лінійних розмірів ізотропних графітів; поперечне стиснення зразків анізотропних графітів виявляється менше змінення поздовжніх лінійних розмірів ізотропних графітів.

  Повний текст PDF - 605.131 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"