У роботі описано теоретичну модель з використанням програмного забезпечення MATLAB, яка описує вплив довжини поверхневої дифузії D на топографію та динаміку росту тонких шарів, одержаних шляхом випадкового осадження. Одержані результати показують, що поверхня інтерфейсу стає більш гладкою за більшої довжини дифузії D. Для D >> 0 показник росту <$Ebeta> змінюється відповідно до двох різних режимів, <$Ebeta sub 1 ~=~0,5> представляє повністю випадковий режим росту, а показник <$Ebeta sub 2> зменшується зі збільшенням D. Шорсткість інтерфейсу ніколи не насичується за нульової довжини дифузії, тоді як показник шорсткості приймає нижче значення приблизно <$Ealpha~=~0,1450> за D = 4. Нарешті, коефіцієнти масштабування <$Ebeta ,~alpha> та z безпосередньо залежать від довжини дифузії D і не пов'язані з розміром підкладки L. Одержані результати узгоджуються з іншими попередніми теоретичними та експериментальними роботами.

  Повний текст PDF - 508.001 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"