В даній роботі розв'язано задачу дифракції природного, неполяризованого світла на гратці, що утворена нескінченною періодичною послідовністю нескінченно тонких металевих стрічок. Застосовано квантовий підхід до її розв'язання. Розв'язок задачі дифракції природного, неполяризованого світла базується на результатах, одержаних окремо для випадків дифракції H- та E-поляризованих фотонів, розв'язаних за строгим методом крайової задачі Рімана - Гільберта. Роботу присвячено розрахунку густини ймовірності знаходження H- чи E-поляризованого фотона в даній точці простору для того випадку, коли потік фотонів, що падає на гратку являє собою суміш рівної густини фотонів H- та E-поляризації. Оскільки дифракційна картина повторюється з періодом гратки l, в роботі представлено результати розрахунків густини ймовірності |<$EPSI>|<$Enothing sup 2> залежно від координати y для одного періоду в межах зміни y/l від нуля до одиниці. Із порівняння графіків |<$EPSI>|<$Enothing sup 2> для H- та E-поляризованих фотонів і їх суперпозиції встановлено залежність між числом максимумів в дифракційній картині природного світла та відношенням періоду гратки до довжини хвилі фотона. Як виявилось, число максимумів зростає пропорційно вказаному відношенню. Основні максимуми при цьому розташовуються проти щілин. Для неполяризованого, природного світла дифракційна картина, якісно більше схожа на відповідну картину для H-поляризованих фотонів, але відрізняється висотою максимумів. При зростанні відношення періоду гратки до довжини хвилі фотона спостерігається тенденція до вирівнювання їх висоти.

  Повний текст PDF - 280.904 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"