Кардіоонкологія (онкокардіологія) - новітній перспективний міждисциплінарний підрозділ сучасної кардіології, сферою вивчення якого є механізми виникнення, діагностика та лікування уражень серцево-судинної системи, асоційованих як із токсичним впливом пухлини, так і з застосуванням хіміотерапевтичних лікарських засобів (ЛЗ), а також синдром розпаду пухлини, який призводить до гіперкаліємії, що, як відомо, може стати причиною асистолії. Мета роботи - зробити огляд наукової літератури, присвяченої кардіотоксичності протипухлинних лікарських засобів, подати опис клінічного випадку, який демонструє важливе значення цієї проблеми. Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень за темою кардіотоксичності хіміотерапевтичних ЛЗ. Пошук джерел здійснено в наукометричних медичних базах інформації PubMedNCBI, Medline, ResearchGate за ключовими словами кардіотоксичність, кардіоонкологія, антрациклініндукована кардіоміопатія, фібриляція передсердь, ліпоматоз серця, а також на базі Державної медичної бібліотеки Вірменської академії медичних наук. Описано клінічний випадок. Результати. Серед хіміотерапевтичних ЛЗ, із властивими механізмами кардіотоксичності, у клінічній практиці широко застосовуються доксорубіцин, паклітаксел, трастузумаб і пертузумаб. Кардіотоксичний ефект цих ЛЗ є результатом впливу оксидативного стресу - порушення балансу в системі прооксидантів - антиоксидантів, збільшення інтраміокардіального вмісту кальцію (кальцієвий стрес), що призводить до морфофункціональної дестабілізації міокарда. Щоб запобігти кардіологічним ураженням, перед призначенням специфічних протипухлинних ЛЗ рекомендовано скоригувати всі модифіковані чинники ризику серцево-судинних хвороб. Під час проведення хіміотерапії рекомендовано застосовувати антиоксиданти (куркумін, ресвератрол), цитопротектори (триметазидин, мелдоніум), а інколи - інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (периндоприл, еналаприл, лізиноприл), статини (аторвастатин), а також <$E alpha>- і <$E beta>-адреноблокатори карведилолу. У клінічному випадку описано прояв так званої пізньої кардіотоксичності у вигляді фібриляції передсердь у хворої на рак лівої молочної залози, яка отримувала поліхіміотерапію з використанням доксорубіцину, циклофосфаміду, паклітакселу, трастузумабу, пертузумабу. Висновок: застосування поліхіміотерапії є суттєвим чинником ризику виникнення і наростання тяжкості серцево-судинних хвороб як гострого (гострий коронарний синдром), так і відтермінованого (дилятаційна кардіоміопатія) характеру, а тому потребує особливої уваги лікарів та використання відповідних превентивних заходів.Кардіоонкологія (онкокардіологія) - новітній перспективний міждисциплінарний підрозділ сучасної кардіології, сферою вивчення якого є механізми виникнення, діагностика та лікування уражень серцево-судинної системи, асоційованих як із токсичним впливом пухлини, так і з застосуванням хіміотерапевтичних лікарських засобів (ЛЗ), а також синдром розпаду пухлини, який призводить до гіперкаліємії, що, як відомо, може стати причиною асистолії. Мета роботи - зробити огляд наукової літератури, присвяченої кардіотоксичності протипухлинних лікарських засобів, подати опис клінічного випадку, який демонструє важливе значення цієї проблеми. Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень за темою кардіотоксичності хіміотерапевтичних ЛЗ. Пошук джерел здійснено в наукометричних медичних базах інформації PubMedNCBI, Medline, ResearchGate за ключовими словами кардіотоксичність, кардіоонкологія, антрациклініндукована кардіоміопатія, фібриляція передсердь, ліпоматоз серця, а також на базі Державної медичної бібліотеки Вірменської академії медичних наук. Описано клінічний випадок. Результати. Серед хіміотерапевтичних ЛЗ, із властивими механізмами кардіотоксичності, у клінічній практиці широко застосовуються доксорубіцин, паклітаксел, трастузумаб і пертузумаб. Кардіотоксичний ефект цих ЛЗ є результатом впливу оксидативного стресу - порушення балансу в системі прооксидантів - антиоксидантів, збільшення інтраміокардіального вмісту кальцію (кальцієвий стрес), що призводить до морфофункціональної дестабілізації міокарда. Щоб запобігти кардіологічним ураженням, перед призначенням специфічних протипухлинних ЛЗ рекомендовано скоригувати всі модифіковані чинники ризику серцево-судинних хвороб. Під час проведення хіміотерапії рекомендовано застосовувати антиоксиданти (куркумін, ресвератрол), цитопротектори (триметазидин, мелдоніум), а інколи - інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (периндоприл, еналаприл, лізиноприл), статини (аторвастатин), а також <$E alpha>- і <$E beta>-адреноблокатори карведилолу. У клінічному випадку описано прояв так званої пізньої кардіотоксичності у вигляді фібриляції передсердь у хворої на рак лівої молочної залози, яка отримувала поліхіміотерапію з використанням доксорубіцину, циклофосфаміду, паклітакселу, трастузумабу, пертузумабу. Висновок: застосування поліхіміотерапії є суттєвим чинником ризику виникнення і наростання тяжкості серцево-судинних хвороб як гострого (гострий коронарний синдром), так і відтермінованого (дилятаційна кардіоміопатія) характеру, а тому потребує особливої уваги лікарів та використання відповідних превентивних заходів.

  Повний текст PDF - 335.109 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"