Цироз печінки (ЦП) розглядають як хронічну дифузну хворобу печінки, тяжкість якої наростає, що виявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді вузликової трансформації і фіброзу внаслідок некрозу гепатоцитів, появою шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів із виникненням портальної гіпертензії та печінкової недостатності. Однією з основних первинних патогенетичних ланок виникнення ЦП є оксидативний стрес. Мета роботи - визначити вміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій у крові хворих залежно від тяжкості цирозу печінки та стану редокс-системи організму. Матеріали й методи. До дослідження за рандомізованим принципом із попередньою стратифікацією за наявністю ЦП залучено 81 хворого (26 жінок (32,1 %), 55 чоловіків (67,9 %)), віком від 27 до 73 років (середній вік - 46,9 +- 10,8 років) (дослідна група - ДГ). Ці хворі перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Львівському обласному гепатологічному центрі створеному на базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та гастроентеро- логічного відділу Львівської обласної клінічної лікарні. Обстежено також 20 практично здорових осіб (8 жінок (40,0 %), 12 чоловіків (60,0 %)) віком від 19 до 70 років (середній вік - 41,8 +- 4,2 року), із яких сформовано контрольну групу (КГ). Усім пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем відповідно до вимог сучасної медицини. За результатами обстежень усіх пацієнтів ДГ розподілено на три групи, відповідно до класу тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд - Р. Н. П'ю: у першій (клас А) - 19, у другій (клас В) - 29, у третій (клас С) - 27 осіб. З метою визначення показників редокс-системи вивчали вміст продуктів тіобарбітурової кислоти (ТБК), зокрема малонового діальдегіду (МДА) та каталази. Отримані результати у випадку нормального розподілу представили у вигляді M +- <$E sigma>, n - кількість обстежених у групі, у випадку ненормального розподілу - Ме [25,0 %; 75,0 %]. Статистично достовірною вважали різницю, якщо р << 0,05. Висновки: печінка суттєво впливає на стан ендотелію через роль оксидативного стресу в метаболізмах NO, ендотелінів, натрійуретичного пептиду, ренін-альдостеронової системи. У хворих на цироз печінки виявлено збільшення вмісту малонового діальдегіду та зменшення вмісту каталази з наростанням тяжкості хвороби за критеріями Ч. Г. Чайлд - Р. Н. П'ю, що свідчить про суттєві порушення у редокс-гомеостазі та надалі призводить до ендотеліальної дисфункції з порушенням нормального обміну вазоактивних гуморально-метаболічних речовин у сироватці крові, що стає передумовою виникнення позапечінкових коморбідних синтропічних уражень, що суттєво ускладнюють перебіг основної хвороби.Цироз печінки (ЦП) розглядають як хронічну дифузну хворобу печінки, тяжкість якої наростає, що виявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді вузликової трансформації і фіброзу внаслідок некрозу гепатоцитів, появою шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів із виникненням портальної гіпертензії та печінкової недостатності. Однією з основних первинних патогенетичних ланок виникнення ЦП є оксидативний стрес. Мета роботи - визначити вміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій у крові хворих залежно від тяжкості цирозу печінки та стану редокс-системи організму. Матеріали й методи. До дослідження за рандомізованим принципом із попередньою стратифікацією за наявністю ЦП залучено 81 хворого (26 жінок (32,1 %), 55 чоловіків (67,9 %)), віком від 27 до 73 років (середній вік - 46,9 +- 10,8 років) (дослідна група - ДГ). Ці хворі перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Львівському обласному гепатологічному центрі створеному на базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та гастроентеро- логічного відділу Львівської обласної клінічної лікарні. Обстежено також 20 практично здорових осіб (8 жінок (40,0 %), 12 чоловіків (60,0 %)) віком від 19 до 70 років (середній вік - 41,8 +- 4,2 року), із яких сформовано контрольну групу (КГ). Усім пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем відповідно до вимог сучасної медицини. За результатами обстежень усіх пацієнтів ДГ розподілено на три групи, відповідно до класу тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд - Р. Н. П'ю: у першій (клас А) - 19, у другій (клас В) - 29, у третій (клас С) - 27 осіб. З метою визначення показників редокс-системи вивчали вміст продуктів тіобарбітурової кислоти (ТБК), зокрема малонового діальдегіду (МДА) та каталази. Отримані результати у випадку нормального розподілу представили у вигляді M +- <$E sigma>, n - кількість обстежених у групі, у випадку ненормального розподілу - Ме [25,0 %; 75,0 %]. Статистично достовірною вважали різницю, якщо р << 0,05. Висновки: печінка суттєво впливає на стан ендотелію через роль оксидативного стресу в метаболізмах NO, ендотелінів, натрійуретичного пептиду, ренін-альдостеронової системи. У хворих на цироз печінки виявлено збільшення вмісту малонового діальдегіду та зменшення вмісту каталази з наростанням тяжкості хвороби за критеріями Ч. Г. Чайлд - Р. Н. П'ю, що свідчить про суттєві порушення у редокс-гомеостазі та надалі призводить до ендотеліальної дисфункції з порушенням нормального обміну вазоактивних гуморально-метаболічних речовин у сироватці крові, що стає передумовою виникнення позапечінкових коморбідних синтропічних уражень, що суттєво ускладнюють перебіг основної хвороби.

  Повний текст PDF - 620.885 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"