Коморбідні синтропічні ураження системи кровообігу у хворих на цироз печінки, що часто призводять до летальних наслідків, вимагають усебічного дослідження. Мета роботи - виелімінувати у хворих на цироз печінки (ЦП) синтропічні ураження серцево-судинної системи, з'ясувати деякі їх патогенетичні механізми, характер і особливості, клінічні маркери з прогностичною цінністю, обгрунтувати й оцінити ефективність їх модифікованого лікування. Опрацьовано медичну документацію 603 хворих на ЦП, з-поміж яких виокремлено 490 хворих із ураженням системи кровообігу, серед них - хворі з моноураженням системи кровообігу (дослідні групи) - 103 з цирозною кардіоміопатією, 89 - із артеріальною гіпотензією. Хворі, що не мали ураження системи кровообігу (113 осіб), утворили групу порівняння. На першому етапі виокремлено синтропічні коморбідні ураження органів кровообігу, на другому - вивчено деякі патогенетичні механізми їх виникнення, на третьому - охарактеризовано, класифіковано та з'ясовано їх особливості залежно від тяжкості ЦП, на четвертому - виокремлено їх клінічні маркери, на п'ятому - обгрунтовано модифіковане курсове комплексне лікування хворих на ЦП зі синтропічними кардіоваскулярними ураженнями й оцінено його ефективність. Висновки: у 81,26 % хворих на ЦП є коморбідні ураження органів системи кровообігу, серед яких вторинна цирозна кардіоміопатія (57,50 %) і стійка артеріальна гіпотензія (35,31 %) є синтропічними, однією з ланок патогенезу яких є активація гуморально-метаболічних чинників із порушенням у вегетативній нервовій системі; синтропічна вторинна цирозна кардіоміопатія і стійка артеріальна гіпотензія мають особливу характеристику, їх прояви погіршуються паралельно з декомпенсуванням ЦП. Запропоновано класифікувати обидві нозології за тяжкістю.Коморбідні синтропічні ураження системи кровообігу у хворих на цироз печінки (ЦП), що часто призводять до летальних наслідків, потребують усебічного дослідження. Мета роботи - виелімінувати у хворих на ЦП синтропічні ураження серцево-судинної системи, з'ясувати деякі їх патогенетичні механізми, характер і особливості, клінічні маркери з прогностичною цінністю, обгрунтувати й оцінити ефективність їх модифікованого лікування. Опрацьовано медичну документацію 603 хворих на ЦП, з-поміж яких виокремлено 490 хворих із ураженням системи кровообігу, серед них хворі з моноураженням системи кровообігу (дослідні групи): 103 - з цирозною кардіоміопатією (ЦКМП), 89 - із артеріальною гіпотензією. Хворі, що не мали ураження системи кровообігу (113 осіб), утворили групу порівняння. На першому етапі виокремлено синтропічні коморбідні ураження органів кровообігу, на другому вивчено деякі патогенетичні механізми їх виникнення, на третьому охарактеризовано, класифіковано та з'ясовано їх особливості залежно від тяжкості ЦП, на четвертому виокремлено їх клінічні маркери, на п'ятому обгрунтовано модифіковане курсове комплексне лікування хворих на ЦП зі синтропічними кардіоваскулярними ураженнями й оцінено його ефективність. Висновки: виокремлено клінічні симптомокомплекси, що вказують на наявність синтропічних уражень системи кровообігу. Поєднання скарг на нудоту, жовтяничність шкіри і склер за відсутності симптому "голова медузи" свідчить про ЦКМП, а поєднання скарг на біль і тяжкість у правому підребер'ї, асциту, гепато- і спленомегалії та телеангіектазій вказує на стійку артеріальну гіпотензію. Удосконалення комплексного лікування хворих на ЦП з ЦКМП завдяки додаванню <$E beta>-адреноблокатора із <$E alpha>-блокувальними властивостями карведилолу (по 1 таблетці (3,125 мг) двічі на добу), кардіо- і гепатопротектора тіотріазоліну (хворим на ЦП з ЦКМП I ступеня тяжкості по 1 таблетці (100,0 мг) тричі на день, хворим на ЦП та ЦКМП II і III ступенів тяжкості - внутрішньом'язово по 2,0 мл 2,5 % розчину (по 50,0 мг) тричі на день упродовж п'яти днів, далі по 1 таблетці (100,0 мг) тричі на день), а вдосконалення комплексного лікування хворих на ЦП зі стійкою артеріальною гіпотензією I і II ступенів тяжкості завдяки додаванню івабрадину (по 1 таблетці (5,0 мг) зранку після їди), хворим на артеріальну гіпотензію III ступеня тяжкості - внутрішньовенно розчин альбуміну (1,5 г/кг щонайменше впродовж 10 днів), а також <$E alpha>-ліпоєвої кислоти (по 1 капсулі (600,0 мг) зранку після їди), за наявності асциту і набрякового синдрому - спіронолактону (в дозуванні, передбаченому тяжкістю ускладнення, з наступним переходом на підтримувальну дозу - 1 таблетка (50,0 мг) зранку після їди), дозволило поліпшити якість життя на 44,95 і 40,39 % відповідно й достовірно підвищити ефективність лікування.

  Повний текст PDF - 419.306 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"