Проаналізовано досвід вивчення дитинства в межах історичного дискурсу та суміжних дисциплін. Зроблено спробу охарактеризувати межі, в яких автобіографія дитинства може бути джерелом біографічного знання, та визначити форми, в яких вона існує в біографіці. Розглянуто таку автобіографію як просопографічне джерело, що містить ряд невідтворюваних у жодних інших джерелах відомостей, та як об'єктивний вектор погляду на визначальні для становлення ідентичності особистості фактори та події. Припущено, що автобіографії дитинства доцільно розглядати в контексті біографічного джерелознавства не як окремі малозначимі просопографічні документальні сегменти, а як сукупність цілісного знання про дитинство індивіда, виявлене в сумі різножанрових наративів, поєднаних між собою за тезаурусним принципом.Experience of childhood research in terms of historical discourse and allied disciplines is analyzed. An attempt is made to outline boundaries, within which the autobiography of childhood can be a source of biographic knowledge, and to determine forms in which it exists in the biography study. The autobiography of childhood is considered as a prosopographic source containing a portion of facts, not reproduced in any other sources, and as an objective vector of view of factors and events determinant for personality’s identity establishment. It is assumed that it is expedient to consider autobiographies of childhood in the context of biographic source studies not as separate insignificant prosopographic documentary segments, but as a set of the entire knowledge about individual’s childhood, revealed in a scope of narratives of different genres, combined with each other by the principle of thesaurus.Проанализирован опыт изучения детства в пределах исторического дискурса и смежных дисциплин. Сделана попытка очертить пределы, в которых автобиография детства может быть источником биографического знания, а также выявить формы, в каких она существует в биографике. Рассмотрена такая автобиография как просопографический источник, хранящий целый ряд нигде более не отображенных сведений, и как объективный вектор рассмотрения ключевых для становления идентичности личности факторов и событий. Предположено, что автобиографии детства стоит рассматривать в контексте биографического источниковедения не как отдельные малозначимые просопографические документальные сегменты, а как совокупность целостного знания о детстве индивида, виявленную в сумме разножанровых нарративов, объеденённых между собой тезаурусным принципом.

  Повний текст PDF - 745.694 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"