На підставі аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З'ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб'єкти, які їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм. Вторинними є ті відхилення, що порушують соціальні норми, а їх суб'єкти є девіантами. Девіант - це такий тип особистості, який, порушивши соціальні норми, не завжди може і хоче продовжувати жити, як і раніше, відповідно до соціальних вимог. Залежно від панівної культури кваліфікація відхиленої поведінки може різко змінюватися: те, що в одній культурі вважається нормою, в іншій є відхиленням. Оцінки відхилень змінюються в часі, маючи історичний характер. Відповідно до закону перетворення кількісних змін у якісні відбувається звикання, психологічна адаптація населення до них. З посиленою інтенсивністю змінюються оцінки в період індустріалізації, насамперед у містах. Отже, відхилена поведінка дуже відносна і не може бути абсолютно єдиних критеріїв для її визначення.

  Повний текст PDF - 225.215 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"