Найцікавішим джерелом для вивчення прагматики онімів уважаємо постмодерний художній дискурс, для якого характерні особливі конотації і який тільки недавно почали обирати матеріалом для спостережень учені-ономасти. Актуальність запропонованого дослідження безперечна. Проблеми прагматики онімів у Ірванцевому поетичному дискурсі ще не знаходили належного висвітлення у мовознавчій літературі, чим пояснимо наукову новизну роботи. Її мета - аналіз реалізації прагматичного потенціалу топонімів у поезії О. Ірванця з позицій літературної ономастики. Об'єктом дослідження став топонімний простір його лірики, предметом - способи залучення прагматичних ресурсів топонімів у Ірванцевому поетичному дискурсі. Матеріалом для аналізу обрано поетичні твори письменника-постмодерніста, вміщені у збірках "Вірші останнього десятиліття 1991 - 2000" (2001), "Преамбули й тексти" (2005), "Мій хрест" (2010), "Сатирикон-XXI" (2011), "Санітарочка Рая" (2015). Проаналізовано твори О. Ірванця засвідчують нетипову для ідіостилів інших українських поетів стратифікацію топонімів за принципом "свій - чужий": більшість географічних назв, ужитих у його текстах, первісно є номінаціями об'єктів неукраїнського простору. Крім того, Олександр Ірванець є одним із небагатьох українських поетів, чиє поетичне мовлення не засвідчує жодної виразної топонімної домінанти (в окремих віршах такі домінанти існують), що цілком узгоджується з поетикою постмодернізму. Для досягнення комунікативної мети письменник послуговується різними прийомами мовної гри, яка часто лежить в інтертекстуальній площині. Генеруючи нові значення власних назв, автор розширює семантико-прагматичні параметри поезії та доводить, що одиниці топонімного простору мають невичерпні ресурси для розв'язання художніх завдань постмодернізму.

  Повний текст PDF - 234.259 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"