21 квітня  2026 р. минуло 100 років від дня смерті відомого українського археолога, етнографа, мистецтвознавця та музеєзнавця – Миколи Федотовича Біляшівського.

Після тривалої хвороби та цькування з боку радянської влади Микола Федотович помер на 59 році життя. Прощання з ученим проходило у приміщенні Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка (нині Національний музей історії України), директором якого він був. Згідно із заповітом М. Біляшівського тіло перевезли до Канева і поховали на Мар’їній горі (територія його садиби).

Ще в гімназії М. Біляшівський почав цікавитись українською старовиною, нумізматикою, згодом захопився археологією та розпочав наукові розвідки. Все своє життя дбав про розвиток музейної справи та охорони пам’яток старовини.

М.Ф. Біляшівський – активний учасник громадсько-політичного життя. Поєднуючи науку з розбудовою української державності та захистом національних інтересів Микола Федотович був депутатом Першої Державної думи Російської імперії від Київської губернії; входив до Української парламентарної громади, яка вимагала автономії та українських шкіл; був членом УЦР. Зробив значний внесок у розвиток музейної справи та охорони пам’яток, зокрема як перший секретар з охорони пам’яток Києва і Київської губернії; голова Центрального комітету охорони пам’яток старовини та голова відділу охорони пам’яток і музеїв Генерального секретаріату освіти УНР; голова відділу охорони пам’яток Головного управління мистецтва та національної культури Української Держави; почесний академік Української академії мистецтв; один із засновників та дійсний член Української Академії Наук.  Автор першого Закону Української республіки про охорону пам’яток історії, культури і мистецтва та програми створення національних і регіональних музеїв. Як член урядових комісій докладав багато зусиль для збереження київських соборів та церков.

М. Біляшівський – фундатор історико-краєзнавчого музею Волині в с. Городок Рівненської області. Маючи інформацію про величезну кількість пам’яток на Волині, саме він запропонував барону Ф. Штейнгелю заснувати музей Волинської губернії. Один із засновників і перший директор Київського художнього промислового і наукового музею, зробив величезний внесок у формування зібрання цього музею та перетворення на справжній національний музей України.

Крім того, М. Біляшівський був редактором історичного щомісячника «Київська старовина» і створив там спеціальний відділ «Археологічний літопис Південної Росії», організував і видавав журнал власним коштом «Археологічний літопис Південної Росії».

М. Біляшівський член багатьох наукових і краєзнавчих товарист. Один із перших почав досліджувати народне мистецтво. Брав участь у численних археологічних розкопках; етнографічних експедиціях; досліджував пам’ятки кам’яного, мідного та бронзового віків, Давньої Русі та пізнього середньовіччя; організовував художні виставки; обстежував та проводив фотофіксацію пам’яток багатьох регіонів, брав участь у роботі комісії по виданню альбомів українських старожитностей тощо.

Автор численних наукових праць з археології, етнографії, мистецтвознавства тощо.

Особовий архівний фонд (ф. ХХХІ) та окремі документи М.Ф. Біляшівського зберігаються у багатьох фондах Інституту рукопису НБУВ (ф. І, ф. ІІІ, ф. 80, ф. 109, ф. 133, ф. 164, ф. 225, ф. 279, ф. 357 та ін.). Це – наукові та творчі матеріали, біографічні документи, листування, фотографії та інші документи, які допоможуть дослідникам більш досконало дізнатись про історію України, українське народне мистецтво, музеєзнавство, археологію тощо.

Експозицію виставки складають документи громадсько-політичного життя М. Біляшівського та його музеєзнавчої діяльності.

Див. також https://www.nbuv.gov.ua/node/3777

Виставку підготували:

директор Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, к.і.н., с.н.с. О.П. Степченко,      завідувач відділу джерелознавства к.і.н., Т.В. Коваль