Засадничий документ держави й людини

Поділитися: 
Дата події: 
28-06-2026

День 28 червня 1996 року є для нас знаковою датою – днем народження Української Конституції, 30-річчя якої ми відзначаємо нині.

Але була в нашій історії ще й «конституційна ніч», якої, певно, не знали історії інших держав. Бо прийняттю Основного Закону передувало історичне,  найтриваліше засідання Верховної Ради України, яке розпочалося вранці 27 червня і завершилося вранці наступного дня, через 23 години 18 хвилин роботи.

Конституцію було ухвалено о 9:18 ранку. За документ проголосували 315 народних депутатів, подолавши таким чином необхідний мінімум у 300 голосів.

Кажуть, у кожної історичної події є свої батьки – автори ідей, засновники, рушії, натхненці.  «Батьком Конституції» називають народного депутата України Михайла Сироту: хоч над документом працювало багато людей, колектив Конституційної комісії тривалий час розглядав 15 різних варіантів проєкту від різних політичних сил і науковців, та саме Сирота представляв узгоджений проєкт Конституції України на трибуні Верховної Ради України. І вистояв, тримаючи цей надважливий форпост, майже добу. Багато хто пам’ятає його сльози безмежної радості, коли після остаточного голосування парламент підвівся й вибухнув оваціями.

Унікальність сучасної Конституції України полягає в тому, що міжнародна спільнота визнала її однією з найдемократичніших у світі, а сам процес її створення та історичне підґрунтя не мають аналогів.

Своїм історичним корінням вона сягає глибини століть, протягом яких український народ прагнув такої держави, в якій було б обмежено абсолютну владу та захищено права людини.

Збірка законів Ярослава Мудрого «Руська Правда» заклала перші правові норми на українських землях. Але найпершим документом конституційного масштабу заведено вважати Конституцію Пилипа Орлика  1710 року “Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…” Фактично вона є одним з перших конституційних актів у світі. Цей документ на 77 років випередив Конституцію США, вперше в історії зафіксувавши розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки.

 Утім, історики сперечаються чи була вона конституцією у сучасному розумінні. Вона фактично не мала можливості набути правової чинності,  бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні у молдавському місті Бендери (тоді територія Османської імперії, нині фактично контролюється самопроголошеною державою Придністровʼя) після поразки гетьмана Івана Мазепи у битві під Полтавою 1710 року. Положення Конституції могли набути повної юридичної сили лише після звільнення українських земель від московського контролю, а цього, на жаль, не сталося.

Згодом у ХХ столітті ухвалювались конституції УНР (1918), ЗУНР (1919), а пізніше й радянські конституції УРСР. І лише на п’ятому році своєї незалежності Україна  останньою з усіх колишніх республік СРСР ухвалила свій Основний Закон. Це  стало логічним етапом тривалої боротьби українців за своє державне право.

Тож нинішня Конституція України є справді історичним документом, який ось уже 30 років визначає принципи діяльності нашої держави й права та обов’язки її громадян.

Нині наша країна переживає особливий, трагічний  історичний злам, боронячи свою свободу, незалежність і гідність від ворожої агресії. І на повен зріст постали  в умовах російсько-української війни вимоги Конституції про  необхідність захисту суверенітету й територіальної цілісності України. Сьогодні це не лише обов’язок держави, а й справа всього народу. Тільки за цих умов і наших спільних зусиль ми залишимось країною.

Зі святом, українці! Будьмо гідними пам’яті багатьох поколінь борців за нашу незалежність! Будьмо народом, вірним своїй державі й нашій Конституції!