День української писемності та мови з 2023 року відзначається 27 жовтня, оскільки Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церкви (УГКЦ) перейшли на новий церковний календар, і тепер саме цього дня вшановується пам’ять преподобного Нестора Літописця. А саме з його ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови. Він був письменником-агіографом, першим істориком Київської Русі, мислителем, ученим, ченцем Києво-Печерського монастиря. І ще ми також знаємо, що Нестор Літописець є автором  найдавнішого літопису України, укладеного на початку ХІІ століття, – «Повісті минулих літ». Саме цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України.

Цей літопис як джерело нашої мови свого часу яскраво охарактеризував один з найкращих дослідників давніх рукописів професор Василь Яременко: «У літописі Нестора немає жодного російського слова… а українська лексика  ллється суцільним потоком». А ще цим документом Літописець з усією очевидністю спростовує головні гасла й твердження імперської ідеології: про «колиску трьох братніх народів», «общерусскую историю», «малороссийское наречие» тощо. 

Відомий український письменник Панас Мирний у буремному 1920 році, коли ще не відступали імперські посягання на нашу землю  і ще кружляв вир соціалістичної та світової революцій, нагадував українцям у своєму публіцистичному есеї «Рідна мова»: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Головна традиція нинішнього свята — Радіодиктант національної єдності, започаткований у 2000 році. Щороку Українське радіо транслює текст наживо, і всі охочі одночасно пишуть його разом. Кілька років поспіль червона зала Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського збирала шанувальників мови, від урядовців, депутатів, акторів і до студентів, для написання диктанту, і це теж була частинка свята, якої всі чекали. Ворог нині відібрав у нас можливість збиратися великим гуртом у незахищених приміщеннях, але ніколи не відбере нашого бажання знати мову, удосконалювати ці знання, говорити, писати, співати рідною, материнською, мовою вільного народу незалежної держави. 

Бережімо свою схованку людського духу. Вдалого вам диктанту, друзі!

.