Сьогодні йтиметься про шедевр слов'янської писемності - "Київські глаголичні листки" IX-X століть.

Послухаймо розповідь завідувачки відділу фондів рукописної спадщини Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Ольги Степченко.

О. Степченко: Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу. Вона виникає тоді, коли в результаті соціально-економічного і культурного розвитку суспільства в ній з'являється потреба. Тривалий час існувало дві слов'янські абетки: кирилиця та глаголиця.

Глаголиця – від старослов’янського глаголь, що означає слово, глаголити тобто говорити. Більшість фахівців вважає, що глаголицю створив просвітитель Кирило для потреб першої міжслов’янської літературної мови, тобто – старослов’янської. Глаголиця має 44 літери, оригінальних у своєму написанні і які дуже добре фонетично передають звуки старої слов'янської мови.

Та, завдяки своїй графічній складності, глаголиця поступово зникла. Зразок глаголичного письма кінця ІХ-поч. Х ст. які отримали назву Київські глаголичні листки зберігається від 1934 року в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Київські глаголичні листки це визначна пам'ятка слов'янської писемності і культури, найдавніший слов’янський переклад латинського місала, або сакраментарія (тієї його частини, яку співав священник). У рукописі засвідчується старослов’янська мовна система ІХ – Х ст. Наша пам'ятка – це уривок, який налічує сім пергаментних аркушів в картонній оправі, обтягнутій темно-зеленим сап’яном, на якому золотом витиснено орнамент. На першому аркуші – уривок з апостольських читань і молитва Богородиці. На інших сторінках – молитви з десяти мес. Рукопис написаний трьома почерками, що відрізняється один від одного. Перед текстом місала подано алфавіти: глаголичний паралельно з кириличним, написаних  уже у ХІХ ст.

Найбільш ймовірно, що глаголичні листки свого часу стали надбанням Архімандрита Антоніна Капустіна, відомого колекціонера старожитностей, під час перебування його на Сінаї в монастирі св. Катерини, де він укладав систематичний опис грецьких пам’яток. На першій сторінці форзаца Антонін Капустінзалишив дарчий напис: «Вь Библіотеку Кіевской ДуховнойАкадеміи. Іерусалимь. 2 Маія 1872 г.». Широким колам науковців пам'ятка стала відомою у 1874 р. під час III Археологічного з'їзду. Тут на глаголичні листки звернув увагу відомий філолог Срезневський і дав їм належну оцінку. У 1983 р. В.В. Німчук, не менш відомий філолог і мовознавець, підготував факсимільне видання з докладними дослідженнями, зокрема хімічним аналізом чорнил, обстеженням пергаменту, вивченням лінгвістичних особливостей глаголичних листків, що у сукупності переконливо свідчать про одну з найдавніших пам’яток слов’янської писемності.

Не так давно фірмою «Арістос» було зроблено ще одну копію Київських глаголичних листків уже на титановій основі. Така копія дає можливість надійного забезпечення зберігання нашої пам'ятки.