Литва вперше згадується в «Кведлінбурзьких анналах» у повідомленні про трагічну загибель у 1009 р. від рук язичників єпископа Кверфуртського Бруно (Боніфація), який приїхав проповідувати християнство в землях ятвяґів: «Святий Бруно, званий Боніфацієм, архієпископ і чернець, був обезголовлений язичниками на кордоні Русі та Литви [Litua] в 11-й рік свого подвижництва разом з 18-ма супутниками, і 9 березня вознісся на небо».

У «Повісті минулих літ» (редакція 1116 р., за Лаврентіївським списком 1377 р.) зазначено, що «в лето 6548 [1040] Ярославъ иде на Литву». Найдавнішим оригінальним документом з іменем Литви є новгородська берестяна грамота № 590, датована близько 1069 р.,в якій є фраза: «Литва въстала на Корелоу». Тут ідеться про конфлікт між литовцями, які у 1069 р. разом із полоцьким князем Всеславом Брячиславичем ішли в похід на Новгород, та союзниками Новгорода – іжорськими карелами.

Об’єднання литовських земель у централізовану державу відбулося за князювання Міндовґа у 1235–1240 рр.

Як незалежна держава Литва існувала з початку XIII ст. до 1569 р.

16.02.1918 р. Литовська рада оголошує відновлення незалежної Литовської держави зі столицею у Вільнюсі. 11.03.1990 р. оголошується відновлення незалежної Литовської Республіки.

Історичні назви держави: Велике князівство Литовське, Руське і  Жемайтійське

(1230–1569), у 1569–1795 рр. – у складі Речі

Посполитої; Литовська Республіка (1918–1940);

Литовська Соціалістична Радянська Республіка

(1918–1919); Соціалістична Радянська Республіка Литви і Білорусії (1919); Серединна Литва

(1920–1922); Литовська Радянська Соціалістична Республіка у складі СРСР (1940–1941, 1944–1990); Литовська Республіка (з 1990).

До Вашої уваги тематична електронна виставка «Литва у просторі і часі», підготовлена Відділом соціокультурної діяльності.