Микола Михайлович Амосов – видатний вчений у галузі торакальної хірургії та біокібернетики, доктор медичних наук (1953), член-кореспондент Академії медичних наук СРСР (1961), академік НАН України (1969) та Академії медичних наук України (1993), заслужений діяч науки УРСР (1959), Герой Соціалістичної Праці (1973).

Народився 6 грудня 1913 р. в с. Ольхово Череповецького повіту (нині – Вологодська область РФ). Після закінчення Архангельського державного медичного інституту (1939) та Всесоюзного заочного індустріального інституту (1940) здобув дві спеціальності «лікарська справа» та «інженер». У роки Великої Вітчизняної війни перебував у лавах Червоної армії, був провідним хірургом у польових пересувних шпиталях на Західному, Брянському, Далекосхідному, 1, 2 і 3-му Білоруських фронтах (1941–1945). Працював у Московському міському науково -дослідному інституті швидкої допомоги ім. М. В. Скліфосовського (1946–1947), головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я та завідувачем хірургічним відділенням обласної лікарні (1947–1952), керівником клініки торакальної хірургії при Київському інституті туберкульозу (1952–1955), завідувачем кафедри хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1955–1968), завідувачем відділу біологічної кібернетики в Інституті кібернетики АН УРСР (1958–1990), директором (1983–1988) та почесним директором (1988–2002) Київського науково -дослідного інституту серцево -судинної хірургії Міністерства охорони здоров’я України (нині – Національний інститут серцево -судинної хірургії імені М. М. Амосова Академії медичних наук України).

М. М. Амосов був членом правлінь всесоюзних та українських товариств хірургів і кардіологів, членом Міжнародної асоціації хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево -судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів.

М. М. Амосов – автор близько 400 наукових праць, у тому числі 19 монографій, присвячених дослідженню питань захворювань серця і судин, туберкульозу легень, проблем біологічної, медичної та психологічної кібернетики. Крім наукових праць, М. М. Амосов є автором низки науково-популярних творів: «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «Записки польового хірурга», «Книга про щастя та нещастя», які неодноразово видавалися за кордоном й досі користуються заслуженою увагою.

Під керівництвом М. М. Амосова були проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі «внутрішнього середовища організму», моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально -психологічних механізмів поведінки людини. У 195  р. вчений вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 р. одним з перших у СРСР запровадив на практиці метод штучного кровообігу, у 1963 р. – провів протезування митрального клапана, у 1965 р. створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів.

М. М. Амосов неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР (1962, 1966, 1970, 1974, 1989). Був лауреатом Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР (1978, 1988), Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України, серед яких: два ордени «Червоної зірки» (1943, 1945), два ордени «Вітчизняної війни» II ступеня (1944, 1985), два ордени Леніна (1947, 1973), орден Жовтневої революції (1983), золота медаль «Серп і Молот» (1973) та ін. Також нагороджений двома золотими медалями (1967, 1982) та срібною медаллю (1978) ВДНГ СРСР.

М. М. Амосов помер 12 грудня 2002 р. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Вшановуючи пам’ять про вченого, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. Інституту серцево -судинної хірургії Академії медичних наук України було присвоєно ім’я академіка М. М. Амосова, у 2003 р. НАН України була заснована премія імені М. М. Амосова, яка вручається за видатні наукові роботи в галузі кардіо - та судинної хірургії і трансплантології. Ім’ям вченого названо малу планету Сонячної системи № 2948 (1984) та одну з вулиць м. Києва (2003). На будинку по вулиці Б. Хмельницького 42, де мешкав М. М. Амосов, встановлено меморіальну дошку (2003).