Кірсанов Олександр Васильович (02.11.1901–19.05.1992) – видатний вчений у галузі хімії, народився у Москві, доктор хімічних наук (1939), професор (1941), член-кореспондент (1951), академік АН УРСР (1961), заслужений діяч науки УРСР (1964).

Після закінчення Московського вищого технічного училища (1924) працював у ньому на посадах асистента, доцента, завідуючого кафедрою, декана факультету; старшим редактором хімічного сектору Державного науково-технічного видавництва (1930–1932), завідуючим хімічної лабораторії Інституту механічної обробки руд (1932–1939), консультантом Свердловського інституту експериментальної медицини (1934–1941), завідуючим кафедри органічної хімії Свердловського медичного інституту (1940–1944), а з 1944–1956 рр. – Дніпропетровського металургійного інституту. У 1956–1992 рр. О. В. Кірсанов працював в Інституті органічної хімії АН УРСР на посадах: заступника директора з наукової роботи (1959–1961), директора (1961–1983), радника при дирекції (1983–1992).

О.В. Кірсанов – засновник української школи хіміків-елементорганіків, зробив вагомий внесок у розвиток хімічної науки і промисловості, відкрив низку нових реакцій, класів і типів фосфор- і сіркоорганічних з’єднань. Відкрите ним пряме імідування карбонових кислот й фосфазореакція одержали назви «реакція Кірсанова». Теоретичні дослідження вченого стали основою для розробки технології цінних комплексоутворювачів для гідрометалургії, які широко використовуються у промисловості. Результати досліджень О. В. Кірсанова опубліковані в 550 наукових працях. Вчений отримав понад 50 авторських свідоцтв, видав декілька монографій.

В 1945 р. нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», в 1965 р. – Золотою медаллю ім. Д. І. Менделєєва за серію робіт з хімії і хімічної технології, в 1968 р. – Золотою медаллю «Виставки досягнень народного господарства СРСР», в 1970 р. – ювілейною медаллю «За доблесну працю» на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, в 1971 р. і в 1976 р. – орденами Леніна, в 1972 р. – Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, в 1975 р. – ювілейною медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Також у 1950 р. став лауреатом премії Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, в 1974 р. –лауреатом Ленінської премії.