Лазаренко Андрій Созонтович (27.11.1901–13.10.1979) – видатний ботанік, бріолог, спеціаліст у галузі фітогеографії, доктор біологічних наук (1943), професор (1944), член-кореспондент АН УРСР (1951) народився у м. Києві. Після закінчення Київського інституту народної освіти, працював науковим співробітником (1922–1932) в Ботанічному кабінеті ВУАН. Спільно з О. В. Фоміним, Д. К. Зеровим, А. М. Окснером, М. М. Підоплічко та іншими А. С. Лазаренко розпочав роботу з вивчення флори і рослинності України, заклав основи гербаріїв судинних рослин, мохів, лишайників, грибів, а також розпочав збір матеріалів для Ботанічного музею.

Пізніше А. С. Лазаренко працював старшим науковим співробітником (1932–1945), завідувачем відділу (1945–1950 та з 1963) в Інституті ботаніки АН УРСР. Паралельно в 1945–1947 рр. працював завідувачем кафедри Львівського політехнічного інституту, Львівського сільськогосподарського інституту та Львівського державного університету ім. І. Я. Франка, а також директором Львівського ботанічного саду. У 1950–1951, 1955–1963 рр. завідував відділом ботаніки Львівського науково-природничого музею АН УРСР. У 1951–1953 рр. працював директором, а з 1953–1955 рр. – завідувачем відділу Інституту агробіології АН УРСР.

Науковий доробок вченого включає понад 85 опублікованих робіт і 5 монографій, що присвячені систематизації, флори і географії мохів, морфології мохоподібних та ботанічної географії України, Білорусії, Кавказу, Далекого Сходу та Середньої Азії. Працював над вивченням застосування менілітових сланців як ефективних добрив сільськогосподарських культур.