Бабинець Андрій Євтихійович (13.12.1911–01.11.1982) – видатний гідрогеолог, член-кореспондент АН УРСР (1964), заслужений діяч науки УРСР (1981), лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1981) і премії ім. В. І. Вернадського АН УРСР (1985).
У 1931 р. закінчив меліоративний технікум, у 1935 р. – Київський гірничо-геологічний інститут. З 1935 р. до кінця життя працював у Інституті геологічних наук АН УРСР на посадах: старшого наукового співробітника (1935–1948), завідуючого відділу гідрогеології (1948–1950), заступника директора з наукової роботи (1950–1968), завідуючого відділу гідрогеологічних проблем (1968–1982). Паралельно у 1968–1953 рр. був завідувачем кафедри гідрогеології та інженерної геології геологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Був учасником Великої Вітчизняної війни.
А. Є. Бабинець займався дослідженням усіх типів мінеральних вод, які застосовуються в бальнеології, вуглекислих мінеральних джерел Карпат і Закарпаття, Моршинських вод, Трускавецьких джерел, сірководневих мінеральних вод курорту «Немирів». Вчений започаткував вивчення термальних вод України, як джерел теплофікації міст і сіл країни, вперше в Україні почав вивчати ізотопний склад підземних вод, взаємодію рідких відходів з гірськими породами і підземними водами при їх захороненні, перспективи штучного поповнення підземних вод України. Результати досліджень вченого узагальнені в 400 наукових статтях і монографіях.
За видатні наукові досягнення А. Є. Бабинець був нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня і Червоної Зірки, медалями: «За оборону Кавказу», «За оборону Сталінграда», «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».