Євген Миколайович Кондратюк – видатний вчений у галузі ботаніки, доктор біологічних наук (1963), професор (1964), член-кореспондент АН України (1972), лауреат премії імені М. Г. Холодного (1978), заслужений діяч науки УРСР (1981).

Народився 10 жовтня 1914 р. у с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області. Після закінчення робітфаку Московського мукомельно-елеваторного інституту (нині – Московський державний університет харчових виробництв) (1933) та біологічного факультету Томського університету імені В. В. Куйбишева (1938) працював директором педагогічного училища (1938–1939) в м. Ставрополь-на-Волзі (нині – м. Тольятті Самарської області РФ), викладачем, деканом факультету заочної освіти агрономів (1939–1941) та старшим викладачем кафедри ботаніки (1946–1949) Житомирського сільськогосподарського інституту (нині – Житомирський національний агроекологічний університет). У роки Великої Вітчизняної війни перебував у лавах Радянської армії (1941–1946).

Працював молодшим науковим співробітником, вченим секретарем (1949–1952) та старшим науковим співробітником (1952–1959) Інституту ботаніки АН УРСР, директором (1959–1966) Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (нині – Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України), завідувачем кафедри ботаніки (1966–1970) Української сільськогосподарської академії (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), директором (1970–1987) та радником дирекції (1987–1992) Донецького ботанічного саду АН УРСР. Одночасно працював консультантом відділу спецробіт (1952–1953), вченим секретарем (1953–1955), заступником головного вченого секретаря (1955–1957) Президії АН УРСР.

Є. М. Кондратюк був науковим куратором Провальського степу Луганського природного заповідника (1974–1984), віце-президентом Українського ботанічного товариства і головою його Донецького відділення, головою Постійної комісії з промислової ботаніки при Науковій раді АН СРСР з проблеми рослинного світу, членом бюро Відділення загальної біології та бюро Донецького наукового центру АН УРСР та ін. Був керівником проекту «Вплив діяльності людини і засобів землекористування на пасовища: савани і трав’янисті ландшафти (від помірних до посушливих районів)» програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Є. М. Кондратюк автор понад 250 наукових праць, присвячених дослідженню систематики, флористики, інтродукції та акліматизації рослин, стратегії охорони гено- і ценофонду рослин, їх раціонального використання та відтворення. Вчений описав п’ять нових для науки сучасних видів хвойних: Pinus zerovii Kondr., Pinus fominii Kondr., Pinus rostellata Kondr., Juniperus klokovii Kondr., Pinus pidopliczkoana Kondr, які назвав на честь видатних українських біологів: Д. К. Зерова, О. В. Фоміна, М. В. Клокова, І. Г. Підоплічка. Розробив нову систему класифікації та детальну графічну схему філогенії хвойних.

Під керівництвом Є. М. Кондратюка співробітники Донецького ботанічного саду АН УРСР зібрали на галявині «Шевченківський сад» 140 видів рослин, згаданих у творах Т. Г. Шевченка. За ініціативи Є. М. Кондратюка були створені опорні пункти Донецького ботанічного саду в Бердянську, Кривому Розі, Луганську, організовано відділення Луганського природного заповідника – Провальський степ.

Як учасник бойових дій у роки Другої світової війни нагороджений медалями: «За оборону Сталінграда» (1942), «За перемогу над Німеччиною» (1945), «За трудову доблесть» (1954), «За оборону Києва» (1961), «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні» (1965) та ін.

Помер Євген Миколайович Кондратюк 21 вересня 1992 р.

Вшановуючи пам’ять про вченого, біля входу до Донецького ботанічного саду НАН України було встановлено погруддя Є.  М.  Кондратюка, у 1993  р. ім’ям вченого був названий один із ендемічних донецьких видів підмаренників – підмаренник Кондратюка (Galium kondratjukii Ostapko).

* * *

Експозиція виставки присвячена відзначенню 100-річчя від дня народження видатного вченого у галузі ботаніки, члена-кореспондента АН України Євгена Миколайовича Кондратюка (10.10.1914–21.09.1992). На виставці представлені біографічні документи, документи з діяльності, наукові праці, вітальні адреси, фотографії Є. М. Кондратюка з його особового фонду, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 291 «Є. М. Кондратюк», 111 справ за 1948–1991 рр.). Загалом представлено 28 документів.

Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані у квадратних дужках.

Ілюстративні документи представлені фотопортретом Є. М. Кондратюка (1984 р.), мальованим ручкою портретом невстановленого автора [1984 р.], фотознімком Є. М. Кондратюка під час виступу біля входу до Криворізького ботанічного саду АН УРСР [1989 р.] та вітальними адресами із мальованими олівцем портретами Є. М. Кондратюка від Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (ЦРБС АН УРСР) з нагоди відзначення 60-ти та 70-річчя від дня народження вченого (1974 – 1984 рр.).

До уваги пропонуються оригінальні автографічні, рукописні та машинописні документи: автобіографія Є. М. Кондратюка та особовий листок з обліку кадрів (6, 7 серпня 1977 р.), заповітні плани вченого щодо його подальшої науково-організаційної роботи (13 листопада 1985 р.), витяг з протоколу засідання Вченої ради ЦРБС АН УРСР про представлення Є. М. Кондратюка до затвердження вченого звання професора із спеціальності «ботаніка» (14 квітня 1964 р.), автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук (1963 р.), статті (1967–1991 рр.), доповіді (13 квітня 1972 р., 1983 р.), пропозиції Є. М. Кондратюка щодо режиму охорони всіх заповідників УРСР (9 серпня 1989 р.) та наукового розвитку промислової ботаніки в Донбасі до 1990 р. [1980-ті рр.], лекція «Учение о виде у растений» за темою «Систематика растений» (1971 р.), інтерв’ю Є. М. Кондратюка «Гостеприимство травы обычной» для газети «Комсомолец Донбасса» (8 травня 1983 р.) та ін.

Тематика представлених статей присвячена вирощуванню рослин в умовах забрудненого довкілля, проблемам озеленення Донецька, науковій діяльності і перспективам розвитку Донецького та Криворізького ботанічних садів АН УРСР, тематика доповідей – роботі секції Ради наукового центру «Биосфера и человек», питанням охорони генофонду рослин промислових районів.

Також представлені рецензії Є. М. Кондратюка на монографію академіка АН УРСР Д. К. Зерова «Очерк филогении бессосудистых растений» (11 січня 1971 р.) та на наукові праці члена-кореспондента АН УРСР М. А. Голубця (26 лютого 1990 р.).

Експозиція виставки завершується вітальними адресами від Президії АН УРСР (10 жовтня 1974 р.), президії ради Українського ботанічного товариства та ЦРБС АН УРСР (1984 р.) з нагоди 60-ти та 70-річчя від дня народження Є. М. Кондратюка.

Виставку підготувала

м. н. с. відділу археографії Наумова Н. А.