3.1. СТРУКТУРА

УКРМАРК являє собою специфічну реалізацію міжнародного стандарту ISO 2709-1981, який визначає структуру записів, що містять бібліографічні дані.

Він установлює, що кожен підготовлений до обміну бібліографічний запис повинен містити:

а) МАРКЕР ЗАПИСУ — складається з 24 символів;
б) ДОВІДНИК — складається з 3-цифрової позначки для кожного поля даних, довжини поля та позиції початкового символу, який відноситься до першого поля даних;
в) ПОЛЯ ДАНИХ змінної довжини — відокремлюються одне від одного роздільником полів.

Загальна структура:

Р/З = Роздільник записів

Надалі встановлюється, що даним у полях необов’язково передує індикатор і вони необов’язково поділяються на підполя.

а) Кожна стаття ДОВІДНИКА складається з 3 цифрової позначки, 4 значного числа довжини поля даних і 5-значного числа, яке визначає початкову символьну позицію. Інші символи в статті ДОВІДНИКА неприпустимі.

ДОВІДНИК:

Р/П = Роздільник полів

б) У кожному полі, за винятком поля 00-, даним передують два символи, які називаються індикаторами. Коли у визначенні поля зазначено, що наявність індикаторів не є обов’язковою, замість них проставляються пробіли.
в) Усі дані в полях, окрім полів з позначкою 00-, розташовуються у підполях. Кожне підполе забезпечується ідентифікатором поля IS1 7мибітного кодового набору символів (ISO 646), тобто позиція 1/15, а також одним літерним або цифровим символом, який визначається в кожному полі.

г) Певні позиції символів маркера, відомі як Коди застосування (позиції символів 6 9), заповнюються значеннями, які залежать від особливостей запису. Додаткові відомості про це знаходяться в описі МАРКЕРА ЗАПИСУ.

3.2. МАРКЕР ЗАПИСУ

ISO 2709 приписує, що кожен запис повинен починатися з 24-символьного МАРКЕРА ЗАПИСУ. Він містить дані, які стосуються структури запису, визначення котрих задаються в стандарті ISO 2709, а також деякі елементи даних, призначені ISO 2709 для особливого застосування. Ці елементи визначаються при використанні та пов’язані з типом запису, його бібліографічним рівнем і положенням в ієрархії рівнів, ступенем повноти запису й використанням правил ISBD або інших, базованих на ISBD, правил підготування запису. Елементи даних у МАРКЕРІ ЗАПИСУ призначено передусім для оброблення запису та побічно для ідентифікації самих бібліографічних матеріалів.

3.3. ДОВІДНИК

За МАРКЕРОМ ЗАПИСУ згідно з УКРМАРК та ISO 2709 розташовується ДОВІДНИК. Кожна його стаття складається з трьох частин. Перша — це позначка поля (3 цифри), за ним услід іде кількість символів у цьому полі (4 цифри), яке охоплює весь масив символів: індикатори, ідентифікатори підполів, текстові або кодовані дані та роздільники полів. За довжиною поля міститься позиція початкового символу поля відносно позиції першого символу частини в записі, який складається зі змінних полів (5 цифр). Перший символ першого змінного поля має символьну позицію 0. Її місцезнаходження всередині цілого запису задається позиціями символів 12 16 МАРКЕРА ЗАПИСУ.

Після того, як усі 12 символьні статті довідника приведено у відповідність до кожного поля запису, довідник закінчується роздільником полів IS2 згідно з ISO 646 (1/14 у 7 бітній кодовій таблиці). Статті довідника впорядковано за першою цифрою позначки. При впорядкуванні рекомендується, коли це можливо, використовувати позначку цілком. Безпосередньо для полів визначення порядку не є необхідним, оскільки їх положення повністю визначається довідником.

3.4. ПОЛЯ ДАНИХ ЗМІННОЇ ДОВЖИНИ

Поля даних змінної довжини розташовуються одразу після ДОВІДНИКА. Вони містять бібліографічні дані (на відміну від МАРКЕРА, який складається з даних загальної обробки).

ПОЗНАЧКИ не розташовуються в полях даних, а наводяться тільки в ДОВІДНИКУ. Виняток становлять ПОЗНАЧКИ у вбудованих полях (блок 4--). Поля з позначкою 00- (так, приміром, 001) складаються тільки з даних і роздільника поля. Інші поля складаються з двох індикаторів і розташованою після них будь-якою кількістю підполів. Кожне підполе починається з ідентифікатора підполя, що складається з роздільника підполя IS1 (1/15 згідно з ISO 646) та коду підполя (літерного чи цифрового символу), який ідентифікує підполе. Після ідентифікаторів підполя розташовуються кодовані або текстові дані довільної довжини, що не перевищує зазначену на початку опису поля. Останнім символом даних у запису є символ кінця запису IS3 (1/13 згідно з ISO 646), який розташовується після символу кінця поля IS2.

3.5. ОБОВ’ЯЗКОВІ ПОЛЯ ДАНИХ

Наступні поля визначаються УКРМАРКом як такі, що мають бути обов’язковими у кожному з записів.

коли записи конвертуються до УКРМАРКу, наведений перелік не розглядається як обов’язковий, ЯКЩО інтерпретовані поля (крім 001, 100, 200, 801) не можуть бути безпосередньо відтворені в ньому за допомогою комп’ютерного алгоритму. Приміром, поле 101 може бути пропущене, коли відконвертований запис не міститиме жодного з полів крім 101 |#$a|||. Щодо пропускання обов’язкових полів див. також Додаток K.

3.6. ДОВЖИНА ЗАПИСІВ

Довжина записів УКРМАРКу обмежується 99,999 символами згідно з угодою між учасниками обміну.

3.7. ЗВ’ЯЗОК ЗАПИСІВ

На практиці виникають ситуації, коли бажано пов’язати один бібліографічний запис з іншим. Наприклад:

1) зв’язок може створюватися між записами на документи, один з яких являє собою переклад, а другий — оригінал;
2) пов’язуються записи, створювані на різні назви одного серіального видання у разі, коли воно змінювало назву.

УКРМАРКом забезпечується створення таких зв’язків. Детальна інформація щодо нього знаходиться у спеціально з цією метою зарезервованому блоці полів 4--.

Співвіднесені поля можуть містити описову інформацію щодо іншого документа з або без інформації про окремий запис, який описує документ. Співвіднесені поля складаються з підполів, кожне з яких містить поле УКРМАРКу, які являють собою комплекс з позначки, індикаторів і вмісту полів, включаючи ідентифікатори підполів. Зазначимо, що серед них знаходяться поля, не доступні засобами ДОВІДНИКА, оскільки лише повне поле зв’язку (а не його окремі частини), мають відповідні статті ДОВІДНИКА. Позначка зв’язаного поля позначає зв’язок між документом, зазначеним у полі, з документом, на який створюється бібліографічний запис.

3.8. НАБОРИ СИМВОЛІВ

Для обміну даними в УКРМАРКу застосовуються стандарти ISO на набори символів. Маркер запису, довідник, індикатори, ідентифікатори полів і кодові позначення повинні кодуватися з використанням керувальних функцій та графічних символів згідно з ISO 646 (IRV), що розглядаються як набори символів, задані за умовчуванням. Техніка розширення коду, зазначена в ISO 2022, застосовується, коли в записі вимагається декілька наборів. Позиції символів 100$a/26 29 та 100$a/30 33 використовуються для зазначення наборів символів за умовчуванням і додатково застосованих у записі наборів графічних символів. Усі набори символів повинні бути зареєстровані ISO, проте допускаються випадки домовленостей між учасниками обміну.

В УКРМАРКу припустимо застосування наступних керувальних функцій, визначених ISO 646:

• IS1 згідно з ISO 646 (позиція 1/15 7-бітної кодової таблиці): перший символ двохсимвольного ідентифікатора підполя;
• IS2 згідно з ISO 646 (позиція 1/14 7-бітної кодової таблиці): роздільник поля, який знаходиться наприкінці ДОВІДНИКА та кожного з полів;
• IS3 згідно з ISO 646 (позиція 1/13 7-бітноої кодової таблиці): роздільник запису, який знаходиться наприкінці кожного запису.

У разі необхідності в додаткових символьних наборах зазвичай застосовується додаткова керувальна функція ESC згідно з ISO 646. Також УКРМАРКом допускаються дві керувальні функції з ISO 6630, використовувані для сортування. Детальнішу інформацію можна отримати з Додатку J до УКРМАРКу.

3.9. ПОВТОРЕННЯ ДАНИХ

Повторення даних допускається в різних формах у наступних чотирьох випадках:

• Дані одночасно як кодовані, так і текстові, як у відображуваній, так і не у відображуваній формі. Коли це можливо, в записі можуть зустрічатися обидві форми даних, навіть якщо інформація наводиться у вихідному форматі лише раз.
• У документі міститься однакова інформація різними мовами. Порядок включення до створюваного на каталогізований документ запису паралельних даних (як і коли) встановлюється правилами ISBD. В УКРМАРКу він забезпечується шляхом використання різних або повторюваних підполів. Приміром, див. поле 200.
• При каталогізації багатомовного документа використано більш як одну мову. Використання при каталогізації декількох мов (наприклад, у полях приміток) цілком корисно, а в деяких випадках обов’язкове в національних форматах. Однак для міжнародного обміну така практика менш прийнятна, оскільки агентства-отримувачі, одержуючи багатомовні записи, часто змушені виключати інформацію, подану мовами, відмінними від своєї «робочої». Тому бажано, щоб кожний запис на УКРМАРКівських обмінних носіях було створено однією мовою каталогізації. Для інших мов створюються окремі записи або окремі обмінні носії.
• Деяка інформація повторюється за допомогою різних графічних наборів для подання різних варіантів складних випадків виводу даних. В ідеальному випадку каталогізаційний запис створюється з повним дотриманням графіки оригіналу. Але це не завжди можливо. Тому агентства, які мають можливість одночасно створювати в одному каталозі транслітеровані записи та записи в графіці оригіналу, мають обирати для обміну ті з них, які доступні агентствам-отримувачам. Механізм наводиться в розділі 3.10.

3.10. Застосування різних/ альтернативних графік

Наявність різних графік у полях запису 001 099 і 200 899 зумовлюється визначниками змісту описуваних даних. Усі поля УКРМАРКу розглядатимуться як повторювані для подання даних засобами альтернативних графік незалежно від зазначення їх повторюваності в головному текстовому блоці запису. Поля, які є неповторюваними, мають використовуватися не більше одного разу для альтернативного графічного подання даних, що входять до запису.

Методи, призначені для забезпечення механізму латинізації, кирилізації, транслітерації або подання інформації засобами альтернативних графік та орфографій, розробляються агентствами з каталогізації згідно з діючими стандартами, правилами, методичними розробками тощо.

До кожного повторюваного з метою подання альтернативних/ інших графік поля обов’язково включається підполе $6 (Зв’язок між полями), а також, при потребі, підполе $7 (Абетка/ графіка поля). У цих випадках необхідно дотримуватися наступних інструкцій:

$6  Зв’язок між полями

    ОБО’ВЯЗКОВЕ за умов використання інших/ альтернативних графік

    НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ

    СПІВВІДНЕСЕНІ П/ПП: $7, $3

    ПРИМІТКИ

Підполе містить інформацію, яка дозволяє для обробки пов’язати в записі це поле з іншими. Крім того поле також містить код причини зв’язування. При використанні поля наявність двох перших елементів підполя (позиції символів 0 2) обов’язкова, третього (позиції символів 3 5) — факультативна. Таким чином довжина підполя становитиме 3 або 6 символів.

Підполе $6, як правило, розташовується в полі на першому місці, за винятком випадків, коли йому передує поле $3 (Номер авторитетного запису). Підполе $6 має розташовуватися перед будь-яким з підполів $7.

Однак, якщо представлення альтернативної графіки відрізняється від пов’язаних з ним назв, то ці паралельні дані повинні знайти відображення в авторитетному файлі. У протилежному випадку агентствами-учасниками обміну застосовуються поля внутрішньонаціонального використання.

До поля $6 заносяться наступні дані:

$6:0    Код зв’язку. Пояснення причини встановлення зв’язку між полями. Може приймати наступні значення:

a  альтернативне графічне зображення/ графіка
z  інші причини зв’язку

$6:1-2    Номер зв’язку. Двозначний цифровий номер, що наводиться в підполі кожного з співвіднесених одне з одним полів. Його функція полягає в забезпеченні приведення у відповідність полів, які співвідносяться. Вона ніяким чином не призначена для встановлення послідовності та місцезнаходження номера. Номер зв’язку може надаватися довільно (доки номери, які присвоюються кожному з співвіднесених у пару чи групу полів, є ідентичними та відрізняються від номерів, які присвоюються іншим парам або групам усередині запису).

$6:3-5    Позначка співвіднесеного поля. УКРМАРКівська позначка співвіднесеного поля, яка складається з трьох символів. ФАКУЛЬТАТИВНА: коли позначки співвіднесених полів ідентичні, вони зазвичай випускаються.

$7    Абетка/ графіка поля
    ФАКУЛЬТАТИВНЕ
    НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
    СПІВВІДНЕСЕНІ П/ПП: 100$a/34 35
    ПРИМІТКИ

Підполе містить код абетки та/ або графіки основного змісту поля. Кодові значення ті ж самі, що й у полі 100, позиції символів 34 35 Графіка назви. Це підполе здебільшого випускається у тих полях, які мають ту саму абетку/ графіку, що зазначена кодом у символьних позиціях 100$a/34-35.

Це підполе повинне розташовуватися безпосередньо перед першим підполем даних (приміром, $a) поля, яке його містить. Зазвичай, воно знаходиться після підполя $6, за винятком відсутності паралельного поля, а отже, й підполя $6.

Згідно з пропозиціями ISO 2022, Секція 1, які стверджують, що «Коди символьного набору… розроблялися для використання при роботі з даними, які опрацьовуються послідовно в прямому порядку», передбачається, що символи вводяться в певній логічній послідовності.

Коли дані (арабською мовою або мовою іврит) записуються/ читаються справа наліво, після коду графіки ставиться позначка ‘/r’. Секція 1 ISO 2022 також стверджує: «Використання цих кодів у рядку даних, які оброблюються в будь-якому іншому прядку чи які включені до даних, відформатованих як для оброблення записів фіксованої довжини, може привести до небажаних наслідків або вимагатиме додаткової обробки з метою забезпечення коректності їх інтерпретації».

* Поле має фігурувати у всіх без винятку записах