Кондуфор Юрій Юрійович – відомий український вчений-історик, доктор історичних наук (1965), професор (1968), член-кореспондент АН УРСР (1979), академік АН УРСР (1985), Заслужений діяч науки України (1992).

Народився в с. Зубані Полтавської області. Після служби в лавах Радянської Армії (1940–1946) закінчив історичний факультет Харківського університету (1949), його аспірантуру (1952). Працював доцентом Харківського університету (1952–1958), завідувачем відділу науки та культури ЦК КПУ (1958–1968), завідувачем кафедри історії радянського суспільства (1968–1978) та деканом історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1973–1978), директором (1978–1993) та радником директора Інституту історії України НАН України (1994–1997).

Ю. Ю. Кондуфор був головним редактором «Українського історичного журналу» (1979–1988), членом президії Республіканського товариства «Знання» та головою Секції суспільних наук Українського товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами та членом Секції з проблем розвитку історичної науки АН УРСР.

Науковий доробок вченого складає понад 250 праць, з них – 20 монографій.

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за вагомий внесок у створення багатотомної «Історії Української РСР» (1980), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1958), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1960, 1967), орденами «Жовтневої революції» (1982), «Вітчизняної війни ІІ ступеня» (1991) та дев’ятьма медалями.