Татаринов Євген Олександрович – видатний патофізіолог, доктор медичних наук (1936), член-кореспондент АН УРСР (1939), Заслужений діяч науки (1943).
Народився 2 березня 1892 р. у Саратові. В 1916 р. закінчив медичний факультет Саратовського університету (нині Саратовський державний медичний університет ім. В. І. Розумовського). Працював асистентом (1916–1919), старшим асистентом кафедри загальної патології і бактеріології (1919–1921), професором кафедри мікробіології, вірусології та імунології (1922–1925), завідуючим кафедрою та професором патологічної анатомії (1925–1931) Саратовського університету, професором та завідуючим кафедрою загальної патології Пермського державного університету (1923–1925), професором, завідуючим кафедрою патологічної фізіології Київського державного медичного інституту (нині Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця) та завідуючим відділу експериментальної морфології Інституту експериментальної біології і патології Наркомату охорони здоров’я УРСР (1931–1950). Паралельно працював завідуючим біохімічним відділом Державного крайового інституту мікробіології і епідеміології «МІКРОБ» (РРФСР; 1930–1931) та в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (1934–1950) (нині Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України).
Є. О. Татаринов був членом бюро президії Вченої ради НКОЗ УРСР (1940–1941), Комісії з вищої медичної освіти при Міністерстві охорони здоров’я СРСР (1944–1946) та ін.
Науковий доробок вченого складає близько 50 праць, присвячених експериментальній гематології та онкології, дослідженню імунітету проти злоякісних пухлин, ролі нервової системи в імунобіологічних процесах, загальної патології інфекцій, реактивності організму.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).