Заснування та видання журналу «Киевская старина» є однією з найяскравіших сторінок в історії української культури кінця ХІХ – початку ХХ ст.. Цей часопис як важливе джерело з історії України, етнографії, літературознавства тощо привертає стійку увагу сучасних дослідників. Посилання на його матеріали можна знайти в багатьох українознавчих працях – від невеликих за обсягом заміток до узагальнюючих монографій.

Історії видання «Киевской старины» та комплексному аналізу її матеріалів присвячено кілька спеціальних наукових досліджень, у тому числі дисертаційних. Вивчалися та продовжують вивчатися різні аспекти багатогранної діяльності «Киевской старины», її внесок у розширення джерельної бази історії України, у розвиток історичної науки, етнографії, фольклористики, літературознавства.

Важливе значення «Киевской старины» в науковому та літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. є сьогодні загальновизнаним. Впродовж чверті століття журнал не тільки виконував роль наукової установи, яка значною мірою спрямовувала розвиток в Україні гуманітарних наук, але й був помітним явищем громадського життя України, осередком національно-культурного руху.

Біля витоків «Киевской старины» стояли провідні українські вчені, цвіт української інтелігенції – В. Антонович, О. Лазаревський, М. Петров, О. Кістяківський, О. Левицький, І. Каманін, П. Житецький та ін.. Більшість із них належали до Київської Старої громади – культурно-освітньої організації української інтелігенції, основний зміст діяльності якої полягав у поширенні знань серед народу, в розвитку української мови, літератури, вивченні історії та етнографії і був спрямований на відродження української нації.

У виданні «Киевской старины» брали участь понад 450 авторів та кореспондентів, серед яких були відомі вчені в галузі історії і філології – випускники Київського університету св. Володимира М. Владимирский-Буданов, М. Андрієвський, О. Андрієвський, В. Беренштам, Д. Багалій,, І. Лучицький, К. Михальчук, Ф. Мищенко, Ф. Вовк, Л. Білогриць-Котляревський, П. Голубовський, М. Грушевський, В. Данилевич, М. Дашкевич, Б. Познанський, В. Іконников, М. Довнар-Запольський, В. Доманицький, П. Дорошенко, М. Драгоманов, І. Линниченко, С. Єфремов; Харківського університету – М. Костомаров, М. Бакай, В. Гнилосиров, М. Комаров, В. Милорадович, Д. Міллер; Новоросійського університету – М. Біляшівський, О. Маркевич, Д. Маркович, Ф. Лашков; Дерптського університету – М. Василенко; Київської духовної академії – І. Малишевський, С. Голубєв, М. Петров, П. Лебединцев, В. Завітневич, М. Оглоблин, В. Біднов, В. Липківський, О. Лотоцький, Ю. Крижанівський, Ф. Матушевський; Петербурзького університету – О. Лазаревський, О. Міллер, В. Мякоті, В. Перетц, Є. Пєтухов, А. Прахов; Московського університету – А. Кримський, О. Веселовський, О. Востоков, В. Корнілович, В. Леонтович та ін.. Автори журналу були представниками різних наукових шкіл, однак переважна більшість найближчих його співробітників сформувала своє наукове кредо в стінах Київського університету. Закінчили Київський університет три з чотирьох редакторів «Киевской старины» - О. Лошкевич, В. Науменко та Є. Кивлицький (Ф. Лебединцев був вихованцем Київської духовної академії).

Процес укладання перших покажчиків започаткували редактори та співробітники «Киевской старины» ще в роки її видання. З 1882 р. з ініціативи Ф. Лебединцева та С. Пономарьова до кожного тому журналу укладався «Алфавитный указатель личных имен и примечательных мест и предметов». У 1893 р. вийшов перший систематичний покажчик змісту «Киевской старины» за перше десятиліття, укладений В. Науменком.

У 1911 р. побачив світ «Систематический указатель журнала «Киевская старина», укладений діячами Полтавської вченої архівної комісії. Цей покажчик, незважаючи на свої недоліки, залишався у продовж наступних десятиліть єдиними систематичним довідковим виданням, який дав уявлення про тематику публікацій журналу, склад його авторів та співробітників.

Підготувати та видати нове покоління покажчиків журналу «Киевская старина» стало можливим у 2005 р. Побачили світ хронологічний та систематичний покажчики, укладені М. Г. Палієнко. Хронологічний покажчик змісту «Киевской старины» містить опис повного комплекту журналу за 1882–1906 роки, який складає 94 томи. У покажчику збережено структуру видання, публікації описано за роками, томами та номерами. У кожному номері окремо виділено назви журнальних рубрик та відділів. Систематичний покажчик містить бібліографічний опис понад шести тисяч публікацій журналу «Киевская старина» (1882–1906) з історії, археології, етнографії, фольклористики, літературознавства, мовознавства, краєзнавства, а також творів красного письменства. Науково-довідковий апарат до покажчика складається з іменного, географічного, предметно-тематичного індексів, покажчика періодичних видань,згадуваних у назвах журнальних публікацій, а також словника псевдонімів та криптонімів авторів «Киевской старины».

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського зберігає у своїх фондах повні комплекти «Киевской старины» та довідкові видання до журналу. Ювілейна виставка пропонує вашій увазі фото співробітників видання, покажчики «Киевской старины», ілюстрації цього журналу.