День Соборності – свято об’єднання українських земель в одну державу. 3 січня 1919 р. керівництво Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) затвердило рішення про об’єднання з Українською Народною Республікою (УНР) в єдину державу. Акт Злуки було оголошено 22 січня 1919 р. у Києві на Софійському майдані. Згідно з документом, ЗУНР об’єднувалася з УНР і отримувала назву Західна область Української Народної Республіки (ЗОУНР).

За спогадами очевидців у цей знаменний день на площі біля Святої Софії зібралися тисячі людей. Всі установи, школи, підприємства, як державні так і приватні – не працювали. Місто було вбране в килими та національні прапори, будинки прикрашали ялинкові гірлянди і транспаранти. Увагу всіх привертав розпорядник свята відомий український актор Микола Садовський вдягнений у «старогетьманський стрій, яскраво гаптований золотом, на голові пишна мазепинка з гордими страусовими перами, крива шабля при боці – «ну, гетьман тобі та й годі!».

 Торжество відкрив посол Західної Української Народної Республіки Л. Цегельський, оголосивши Вірчу грамоту Української Національної Ради, Галичини, Буковини та Угорської України: «Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення українського народу, проголошує урочисте з’єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в одну суверенну Народну Республіку». Прийнявши Вірчу грамоту ЗУНР, від імені Директорії виступив Ф. Швець, який оголосив Універсал Директорії від 22 січня 1919 р.: «… Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна. …Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Здійснилися віковічні мрії мільйонів українців. Свято об’єднання стало можливим завдяки величезній визвольній боротьбі українського народу, в якій загинули понад 300 бійців під Крутами, завдяки Листопадовому чину, боротьбі Січових стрільців, армії УНР, Українській Галицькій Армії та ще сотням тисяч борців за волю України.

Об’єднання було далеко не повне, було багато суперечностей між керівництвом УНР та ЗУНР. 4 грудня 1919 р. ці суперечності взагалі призвели до денонсації Акту Злуки з боку ЗУНР. Це стало відповіддю на неузгодженість дій C. Петлюри з урядом ЗУНР, внаслідок яких у 1920 р. було підписано Варшавський договір. Згідно з цим договором до Польщі відійшла велика частина етнічних українських територій.

Але в історії кожного народу є символічні події, саме такою стало проголошення Акту Злуки.

На виставці представлені спогади очевидців подій 22 січня 1919 р. у м. Києві, опубліковані у газетній періодиці 1919–1950 рр. Серед авторів спогадів – Лонгин Цегельський (оголошував Акт Злуки від делегації Галичини), Лев Бачинський (був головою делегації ЗУНР у складі 36 осіб 22 січня 1919 р. на святі Злуки), Ярослав Олесницький (за дорученням уряду ЗУНР був членом делегації до Києва і читав Акт Злуки французькою мовою) та інші відомі й невідомі особистості приховані за криптонімами.

До виставки додається бібліографічний список з 41 публікації, складений за фондами Газетного відділу Національної бібліотеки імені В.°І.°Вернадського. У виставці використані ілюстрації з книг: В. М. Литвин, В. А. Смолій, М. І. Шпаковатий. Україна: ХХ століття. У 2-х книгах. – К., Видавничий дім «Альтернатива», 2002. – Т. 1. – С. 279, 282, 283.; Микола Садовський – Богдан Хмельницький // Красильникова О. В. Історія українського театру ХХ сторіччя: монографія. – К. : Либідь, 1999. – С. 28.

Виставку підготували зав. сектору обслуговування Н. М. Носкіна та провідний бібліотекар С. М. Малюк.