Петро Тимофійович Тронько – історик, державний і громадський діяч, доктор історичних наук (1968), професор (1994), академік НАН України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1990), Герой України (2000).
     

Народився 12 липня 1915 р. у с. Заброди, тепер Богодухівського району Харківської обл. Після закінчення вчительських курсів у м. Богодухів працював учителем суспільствознавства і української літератури семирічної школи (1932–1934), обіймав посади помічника директора училища механізаторських кадрів (1934–1935) у с. Кленове Богодухівського району, помічника директора Лебединської школи сільськогосподарського учнівства з виховної роботи (1935–1936), заступника директора та директора Лебединського дитячого будинку (1937).
     

Навчався у військовій школі морських льотчиків у м. Єйськ Краснодарського краю (1936–1937). Учасник Другої світової війни. Упродовж липня 1941 р. – жовтня 1943 р. перебував у складі військ Південно-Західного, Сталінградського, Південного та 4-го Українського фронтів.
     

У 1948 р. з відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, у 1948–1951 рр. навчався в аспірантурі Академії суспільних наук у Москві.
     

Протягом 1961–1978 рр. П. Т. Тронько працював заступником Голови Ради Міністрів УРСР. У 1978–1979 рр. – віце-президент АН УРСР. З 1979 р. працював в Інституті історії України НАН України завідувачем відділу історико-краєзнавчих досліджень (1979–1988), радником при дирекції інституту, керівником проблемної групи з розробки питань теорії і практики історичного краєзнавства (1988–1993), завідувачем відділу регіональних проблем історії України (1993–2011). Водночас був директором Інституту української книги Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (з 1992).
     

П. Т. Тронько очолював правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1967–1988), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1990–2011), Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара (1996–2011), був членом Президії Українського фонду культури (з 1991), віце-президентом Ліги історичних міст України (з 1995), першим віце-президентом Української академії історичних наук (з 1999).
     

П. Т. Тронько є автором понад 600 наукових праць, у тому числі 17 монографій, які стосуються історії Другої світової війни, історичного краєзнавства, проблем охорони пам’яток історії та культури України; підготував 20 кандидатів і 6 докторів наук. Вчений ініціював і брав активну участь у підготовці та виданні багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР», очолював Головну редколегію багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» тощо.
     

Нагороджений багатьма орденами та медалями; лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1976), премії Ленінського комсомолу (1984) та Республіканської премії ім. М. І. Островського (1987), заслужений діяч науки і техніки України (1990).
     

П. Т. Тронько був почесним членом Української академії архітектури та почесним академіком Міжнародної кадрової академії, почесним доктором і професором 12 вищих навчальних закладів України, почесним громадянином Харківської області, Богодухівського району Харківської області, міст Богодухів, Лебедин, Переяслав-Хмельницький, Канів, Харків, Київ, Кам’янець-Подільський.
     

Помер П. Т. Тронько 12 вересня 2011 р. у м. Київ, похований на Байковому кладовищі.
                                                        * * *
     

Експозиція виставки приурочена до 100-річчя від дня народження історика, академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька (12.07.1915–12.09.2011).
     

На виставці представлені ілюстративні матеріали з фонду вченого – фотографії П. Т. Тронька у колі його сім’ї (1938, [1990-ті]), з видатними діячами науки та мистецтва: академіком НАН України Л. О. Губерським, академіком АН СРСР О. Ф. Бєловим [1970-ті], скульптором-монументалістом, народним художником СРСР, академіком і віце-президентом АН СРСР Є. В. Вучетичем [1974 р.], скульптором, заслуженим діячем мистецтв УРСР, народним художником УРСР Г. Н. Кальченко [1960-ті рр.], письменниками О. Т. Гончаром [1973], П. І. Кравчуком, В. Я. Бровченком [1990-ті], В. Р. Коломійцем, П. І. Вольвачем (2005) та ін.; вітальні адреси з нагоди 95-річчя від дня народження П. Т. Тронька від Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Чернігівської обласної організації та Одеського обласного відділення Національної спілки краєзнавців України, історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також екслібрис вченого.
     

Загалом на виставці представлено 22 документи за 1936–2010 рр. з особового фонду П. Т. Тронька, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 429 «Тронько Петро Тимофійович (12.07.1915–12.09.2011) – академік НАН України за спеціальністю «історія СРСР» (1978), віце-президент НАН України (1978–1979)», 904 справи за 1908−2013 рр.).
     

Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані в квадратних дужках.