Дмитро Костянтинович Зеров – видатний вчений у галузі ботаніки, ботанічної географії, бріології, флористики, доктор біологічних наук (1937), професор (1936), академік АН УРСР (1948), заслужений діяч науки УРСР (1965), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1969, 1983).
     

Народився 20 вересня 1895 р. в м. Зінькові Полтавської області. Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету (1922). Працював науковим співробітником Комісії по вивченню спорових рослин (1921) та Ботанічного кабінету і Гербарію (1921–1931) при Комітеті по вивченню спорових рослин АН УРСР.
     

Упродовж 1931–1969 рр. працював в Інституті ботаніки АН УРСР: старшим науковим співробітником (1931–1946, 1963–1969), завідувачем відділів бріології (1931–1941, 1944–1946), спорових рослин (1941–1944), історії флори і палеоботаніки (1963–1969), заступником директора з наукової частини (1946), директором (1946–1963).
     

Також одночасно викладав у київських інститутах: медичному, ветеринарно-зоотехнічному і гідромеліоративному (1921–1931), в Київському державному університеті: (1920–1923, 1933–1941, 1945–1957).      

Д. К. Зеров був членом бюро Відділення загальної біології АН УРСР, головою Українського ботанічного товариства (1952–1973), почесним членом Всесоюзного ботанічного товариства (1963), Болгарського ботанічного товариства (1969). Був членом редакційно-видавничої ради АН УРСР, редакційної колегії «Доповідей АН УРСР», відповідальним редактором «Українського ботанічного журналу» і щорічника «Досягнення ботанічної науки на Україні» (1946–1971).
     

Д. К. Зеров є автором понад 80 наукових праць, присвячених вивченню боліт, торфовищ і мохів, проблем походження та філогенії рослинного світу, систематики та походження нижчих рослин. Є засновником української палінологічної школи з вивчення відкладів верхнього кайнозою.
     

Вчений розкрив винятково важливу роль боліт у збереженні рівноваги в природі, відтворенні екологічно чистого середовища, рослинного й тваринного світу. Вперше описав болотні комплекси України, місце їх розташування, характер рослинності, процеси, що в них відбуваються. Розробив фізіономічну класифікацію рослинності та видів торфу, виділив болотні рослинні комплекси. Сформував основні напрями вивчення торфово-болотного фонду та його використання в народному господарстві країни. Запропонував схему поділу голоцену на ранній, середній і пізній і дав характеристику клімату й рослинності кожного з цих періодів.
     

Помер Д. К. Зеров 20 грудня 1971 р., похований на Байковому цвинтарі в Києві.
     

За участь у п’ятитомному виданні в семи книгах «Визначник грибів України» (1967–1979) Д. К. Зерову посмертно присуджена Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983).
     

На вшанування пам’яті про вченого в Києві на фасаді будівлі Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України (вул. Терещенківська, 2) встановлена гранітна меморіальна дошка (1996).
                                                        * * *
     

Експозиція виставки приурочена до 120-річчя від дня народження видатного вченого-ботаніка, академіка АН УРСР Дмитра Костянтиновича Зерова (20.09.1895–20.12.1971).
     

На виставці представлені ілюстративні матеріали – фотознімки Д. К. Зерова серед учасників I з’їзду Українського ботанічного товариства (1957), з аспірантами Інституту ботаніки АН УРСР (1964), фотографія його дружини М. Я. Зерової (1971) та ін.; біографічні документи за 1939–1945 рр.; документи з науково-дослідної, науково-громадської та педагогічної діяльності за 1926–1970 рр. (статті, доповіді, робочий план по курсу семінару-практикуму по спорових рослинах, доповідна записка, запрошення). Серед експонатів виставки представлений автограф першого варіанту монографії Д. К. Зерова «Очерки филогении бессосудистых растений» (1970), яка була опублікована в 1972 р. та отримала високу оцінку в широких колах світової ботанічної науки, перекладена декількома іноземними мовами.
     

Завершують експозицію ювілейно-поздоровні документи: розпорядження АН УРСР про відзначення 70-річчя від дня народження вченого, вітальні адреси від співробітників лабораторії мікології Інституту ботаніки АН УРСР та від працівників відділу нижчих рослин Інституту ботаніки АН СРСР.
     

Загалом на виставці представлено 26 документів за 1926–1971 рр. з особового фонду вченого, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 9 «Д. К. Зеров», 192 справи за 1912–1995 рр.).
     

Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані в квадратних дужках.