Микола Пантелеймонович Семененко – видатний вчений у галузі геології, планетарної геохімії, доктор геологічних наук, професор (1937), академік АН УРСР (1948), заслужений діяч наук УРСР (1957), академік-секретар Президії АН УРСР (1948–1950), віце-президент АН УРСР (1950–1970), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1973) та премії імені В. І. Вернадського АН УРСР (1981).
Народився 16 листопада 1905 р. у м. Маріуполі. Закінчив геологорозвідувальне відділення гірничого факультету Дніпропетровського гірничого інституту (1927), де працював асистентом (1929–1930), доцентом (1931–1936) кафедри петрографії та корисних копалин, завідувачем та професором кафедри петрографії (1937–1941). Паралельно працював головним інженером Науково-дослідного гірничорудного інституту (1933–1935).
Протягом Другої світової війни працював завідувачем кафедри Інституту кольорових металів у м. Оржонікідзе (нині – м. Владикавказ, РФ) (1941–1942) та Іркутського гірничо-металургійного інституту (1942–1944). У повоєнний період працював професором Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1944–1952). Також працював завідувачем відділу петрографії рудних родовищ Інституту геологічних наук АН УРСР (1944–1968), завідувачем відділу геології і геохімії рудних родовищ (1969–1987) та директором (1969–1977) Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР.
М. П. Семененко був членом делегацій СРСР на сесіях Міжнародного геологічного конгресу, які проходили в СРСР (1937), Алжирі (1952), Мексиці (1956), Данії (1960), Індії (1964), Чехословаччині (1968). Понад 20 років очолював Радянський комітет Карпато-Балканської геологічної асоціації, Український комітет із геологічної кореляції ЮНЕСКО. Був фундатором та головою Українського республіканського комітету захисту миру (1951–1965). За ініціативою вченого було створено нові академічні установи: Інститут геофізики (м. Київ), Інститут геохімії та геології горючих копалин (м. Львів), Інститут мінеральних ресурсів (м. Сімферополь), Інститут геохімії та фізики мінералів (м. Київ).
М. П. Семененко є автором понад 600 наукових праць, присвячених петрографії, геології рудних копалин, проблемам докембрію, геохронології, висвітленню геологічної будови та петрографії Українського кристалічного масиву. Вивчаючи метаморфічні породи найдавніших щитів і молодших за них рухомих зон, створив чітку теорію метаморфізму як локального процесу, розвинутого лише в рухомих складчастих зонах, де спостерігаються значні градієнти тиску та порушення термічних і хімічних властивостей речовин. Розробив класифікацію та загальну схему еволюції пегматитів України. Обґрунтував генезис та закономірності розміщення корисних копалин.
М. П. Семененко зробив вагомий внесок у розвиток мінерально-сировинної бази України, у комплексне засвоєння корисних копалин та розробку критеріїв їх пошуку. Запропонував практичне використання магнетитових залізистих кварцитів та нефелінових руд, що значно розширило базу чорних та кольорових металів України. Встановив послідовність розростання і стабілізації кори платформ континентів. Першу в світі розробив геохронологічну схему послідовної стабілізації докембрійських платформ, яку представив на міжнародному симпозіумі у Швейцарії (1969). Один із перших в Україні почав застосовувати радіологічні методи для геохронологічного розчленування докембрію.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1948), двома орденами Леніна (1954, 1958), орденом Трудового Червоного Прапора (1965) та іншими орденами, медалями, дипломами і грамотами.
Помер М. П. Семененко 25 серпня 1996 р., похований у Києві.
На вшанування пам’яті про вченого, 16 листопада 2005 р. біля входу до Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України встановлене погруддя М. П. Семененка. Таке саме погруддя зберігається в Маріупольському краєзнавчому музеї. 7 грудня 2006 р. відповідно до рішення Президії НАН України (постанова № 326) Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України присвоєно ім’я засновника і першого його директора – М. П. Семененка.
* * *
Експозиція виставки приурочена до 110-річчя від дня народження видатного вченого у галузі геології, академіка НАН України Миколи Пантелеймоновича Семененка (16.11.1905–25.08.1996).
На виставці представлені біографічні документи за 1932–1981 рр. (автобіографія, свідоцтво про перетин М. П. Семененком Північного полярного кола, дипломи); документи з науково-дослідної та науково-громадської діяльності за 1935–1981 рр. (чорновий примірник докторської дисертації «Петрографические исследования Западной части хребта Хамар-Дабан», авторське свідоцтво на винахід «Щелочной способ переработки нефелиновых пород», звіт про VI з’їзд Карпато-Балканскої геологічної Асоціації, статті, виступи та ін.); ілюстративні документи за 1927–1994 рр. (фотознімки М. П. Семененка в день захисту дипломного проекта в Дніпропетровському гірничому інституті, з дружиною Л. Я. Семененко, в колі сім’ї, з президентом АН Грузинської РСР М. І. Мусхелішвілі, академіком АН УРСР Ю. О. Митропольським, директором Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України академіком М. П. Щербаком та ін.).
Також на виставці представлені листи директора Китайського Північно-Східного геологічного інституту Юй Деюаня, бібліотекаря Національного австралійського університету Дж. Грейніка (J. J. Graneek), заступника директора Відділення досліджень природних ресурсів Департаменту наукового прогресу ЮНЕСКО Е. Вальтера (E. Walter), академіка Словацької АН ЧССР Б. Цамбела, віце-президента АН СРСР О. Л. Яншина до академіка АН УРСР М. П. Семененка за 1956–1986 рр., що висвітлюють його співпрацю з іноземними вченими.
Завершують експозицію ювілейно-поздоровні документи за 1965–1985 рр.: вітальна адреса від Відділення наук про Землю АН СРСР та урядова телеграма від міністра геології УРСР М. Ф. Гавриленка з нагоди 60-річчя і 80-річчя від дня народження М. П. Семененка.
Загалом на виставці представлено 36 документів за 1927–1994 рр. з особового фонду вченого, що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 162 «М. П. Семененко», 774 справи за 1922–2005 рр.).
Під кожним зображенням документа розташована анотація до нього, що включає: заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа. Наближені дати документів подані в квадратних дужках.
Всі права захищено ©
2013 - 2024 Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Працює на Drupal | За підтримки OS Templates
Ми в соціальних мережах