Легенда говорить, що за правління візантійського імператора Олексія Комніна (1081–1118) в Константинополі між православними виник спір: одні ставили вище всіх Василія Великого, другі – Григорія Богослова, треті – Іоанна Златоуста. Кожна з сторін наполягала на своїй думці, і не могли дійти згоди. Різниця в поглядах поглиблювалася, у кожної зі сторін з’явилися свої послідовники, з яких одні називали себе "василіанами", другі – "григоріанами", треті – "іоанітами". Своїми суперечками ревні і нерозумні прихильники великих ієрархів завдавали шкоди церкві Христовій. Тоді Іоанну, єпископу Євхаїтському, було видіння, в якому з’явилися всі три отці церкви і сказали: "Між нами немає ні першого, ні другого, ні останнього. Як за життя ми старалися бути в єдності, так і зараз бажаємо єдності віруючих, тому оголоси про це християнам і нехай вони припинять про нас сперечатися. Для цього признач свято для всіх нас в один день". Так, 12 лютого 1076 р. було встановлено одне свято - Собор Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Життя всіх трьох святителів – приклад дієвого пастирства. Їх повчання, а ще більше спосіб життя, схожий на самого Ісуса Христа. Василій Великий народився 329 р. у Кесарії Каппадокійській у багатій сім’ї. В училищі в Кесарії подружився із Григорієм Богословом, який був на рік старший від Василія. Потім юнаки перейшли на навчання в Афіни, де вивчали всі науки того часу. Після закінчення навчання Василію запропонували роботу вчителя і адвоката. Та разом з товаришем Григорієм Богословом він вирушив в Понтійську пустелю. Там вони в убогій хатині вели аскетичне життя і молилися. Звідти Василія Великого викликали в Кесарію, де він прийняв спочатку сан диякона, потім священика, потім єпископа. Він прославився своїми проповідями, на які збиралося багато народу, та численними творами. Григорій повернувся додому в Назіанз, де єпископом був його батько. Після смерті батьків він жив у монастирі св. Текли в Селевкії. Коли помер Василій, Григорій, виконуючи останнє прохання свого друга, поїхав до Константинополя, де серед віруючих точилася жорстка ворожнеча. У 379 р. святитель Григорій почав служити та проповідувати в невеликій домашній церкві своїх родичів, яку назвав ″Анастасія″ (Воскресіння), вірячи, що саме тут почне відроджуватися християнство. Він переконливо спростовував всі доводи єретиків, натхненно розкриваючи істинне вчення церкви. Іоанн Златоуст народився в Антіохії в 350 р. Навчався в різних школах Афін. У 25-річному віці повернувся до своєї матері та прийняв хрещення. Він хотів постригтись у ченці, але мати вблагала його не робити цього. Спочатку був псаломщиком в церкві, а після смерті матері пішов у монастир, де став дияконом, а пізніше священиком. На його проповіді приходили не лише віруючі у Христа, але й язичники. Він пояснював народу обов’язки християн, палко проповідував любов до ближнього та милосердя. Його красномовність так впливала на віруючих, що вони записували його проповіді та вивчали напам’ять. Важко знайти в давній літературі такий збірник повчань, в якому не було б слів Іоанна Златоуста. Ще більш цікавим є питання перекладів його творів. Перші переклади творів Златоуста церковнослов'янською мовою пов'язані з ім’ям Максима Грека. Він у 1525 р. переклав "Беседы Златоуста на Евангелие от Иоанна", а його учень монах Селіван – "Беседы Златоуста на Евангелие от Матвея". Саме вони поширювалися в рукописах у слов'янсьх народів. Першим друкованим твором Іоанна Златоуста, що вийшов у Острозі в 1595 р., був "Маргарит" (перли повчань), що містив близько 30 слів. Він був перекладений ченцем Діонісієм, учнем болгарського патріарха Феодосія (XIII ст.) "Маргарит" після Острозького видання 1595 р., з доповненнями, було надруковано в 1642 і 1698 рр. у Москві. У Києві в друкарні Києво-Печерської лаври в 1623 р. вперше були видані твори Іоанна Златоуста ″Беседы на 14 посланий святого апостола Павла″ та ″Беседы на деяния святых апостолов″ у 1624 р. Перша книга була перекладена з грецького друкованого тексту кліриком львівської церкви Гаврилом Дорофєєвичем, видана друкарем Памбою Бериндою. Друга була з передмовами архімандритів Єлисея Плетенецького та Захарії Копистенського, друкував Стефан Беринда та Андрій Наумович. А от інші твори Іоанна Златоуста ″Беседы на Евангелие от Матфея″ і ″Беседы на Евангелие от Иоанна″ (останні з виправленнями та доповненнями Андрія Курбського) були переглянуті Діонісієм Греком і видані в 1664 і 1665 рр. у Москві. Кілька слів Златоуста було надруковано разом зі словами інших отців церкви в "Соборнику", виданому в 1647 і 1700 рр. у Москві. Там само у 1709 р. вийшли друком "Беседы на послания апостола Павла", а в 1712 р. – "Беседы на деяния апостолов". Пізніше, в другій половині XVIII ст., в Києві були перекладені та видані інші праці Златоуста. Це ″Беседы на первую книгу Бытия, переведенные с греческого в двух частях″ у 1773 р. та ″Беседы о покаянии такожды на некоторые Господские праздники и воскресные дни″ у 1774 р. У цей же час у Москві та Санкт-Петербурзі переклали та видали "Беседы на первую книгу Моисеевого Бытия" (М., 1766), "Беседы на десять псалмов Давидовых" (М., 1773), "Беседы на некоторые псалмы Давидовы" (М., 1775), "Беседы на все псалмы Давидовы" (М., 1787), "Беседы к антиохийскому народу" (СПб., 1778). Крім того, у Москві з’явились, в перекладі з латини "Дух или мысли Иоанна Златоуста, или сокращенное нравственное его учение" у 1781 р., були також знову видані "Маргарит" у 1764 та 1776 рр., "Беседы на Евангелие от Матфея" у 1781 р., "Беседы на Евангелие от Иоанна" у 1793 р. Перекладом творів Іоанна Златоуста також займалися в Київській духовній академії. У 1823 р. вийшли друком "Беседы о покаянии" та "Беседы на разные праздничные дни". У ХIХ ст. переклали російською мовою всі твори Іоанна Златоуста. Це зробили викладачі Московської духовної академії. Наслідком їх роботи було видання "Творения святых отцов, в русском переводе, издаваемые при Московской духовной академии" (1843–1915). Кириличні видання тоді рекомендувалося друкувати за зразками Синодальних друкарень. А гражданського друку це не стосувалося, тому твори всіх трьох святителів у виданнях "Творений святых отцов, в русском переводе, издаваемые при Московской духовной академии" є найповнішими перекладами всіх трьох святителів. Київська духовна академія також видавала свої переклади отців церкви "Библиотека творений св. отцов и учителей церкви западных, издаваемая при Киевской духовной академии" (1879–1882) У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій є всі названі вище твори Іонна Златоуста, а також твори різних видань Василія Великого та Григорія Богослова. Вони зберігаються в книжкових колекціях Київської духовної академії, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого монастиря та Софійського кафедрального собору. Поєднання трьох святителів у одному святі лише ще раз доводить штучність всіх політичних і ідеологічних розділень. Немає таких суперечок, які не можна було б подолати справжнім християнам, в основі моралі яких є любов. Виставку підготувала н. с. к. і. н. Заєць О. В.