В Україні День слов’янської писемності і культури відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року відзначається щорічно 24 травня.

Для кожного народу писемність, а разом з нею і культура мають величезне значення. Адже писемність і культура – поняття взаємопов’язані і невід’ємні. Вони є не лише необхідністю для людини, а й показником народності. Щодо мови висловлювалися багато видатних діячів науки, мистецтва і культури.  «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця…» – відзначав видатний український письменник Панас Мирний. «Мова посідає одне з найважливіших місць на шкалі національних вартостей» – стверджував американський лінгвіст і засновник соціолінгвістики Уріель Вайнрайх. «Людина байдужа до своєї мови – дикун. Вона шкідлива своїм єством уже тому, що байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю до минулого, теперішнього й майбутнього народу» – наголошував російський письменник Костянтин Паустовський.

Українська мова є однією з головних слов’янських мов. Більш того, вона належить до найбільш поширених мов на планеті. Її активно використовують понад 50 млн людей. У Європі – це одна з шести демографічно найпотужніших мов. Серед 2 500 мов світу  вона –  у першій тридцятці.

Сучасна українська абетка бере початок зі слов’янської писемності, творцями якої були святі Кирило і Мефодій. Історії виникнення і розвитку української мови приділяється багато уваги у сучасному українському суспільстві. Газети  є одним з багатьох джерел для її вивчення. Найбільш вагомими є статті у газетах дорадянського періоду та української діаспори, зокрема Канади й США. У них висвітлюється боротьба представників української культури за утвердження рідної мови як самостійної і повноцінної серед слов’янських мов та мов всього світу; боротьба з російським імперіалізмом проти пригнічення української мови та за її поширення серед всіх верств населення України.

Видатний український вчений Агатангел Кримський у статті «Практичний курс для вивчення української мови» приділяє увагу питанню виникнення української мови і появи назви «Україна».[1]  Це саме питання розглядається і у статті     «Нове щодо походження українського язика» в газеті «Література, наука, мистецтво» за 1924 рік.[2] У статті «Петербургська академія про українську і «общеруську» літературну мову» в газеті «Діло» за 1914 р. наголошується, що українська мова не є діалектом російської, а що це дві самостійні мови.[3] У статті «За соборну літературну мову» Івана Огієнка, видатного українського церковного діяча, який сказав, що «мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості» йдеться про те, що «соборна українська літературна мова – цемент, що об’єднає всі племена в одну націю».[4]

Багато матеріалів, присвячених рідній мові, розміщено у газетах української діаспори та незалежної України, зокрема «День», «Слово Просвіти» та багатьох інших.

Виставку підготували: зав. сектору Наталія Миколаївна Носкіна, провідний бібліотекар Дмитро Григорович Захаров, провідний бібліотекар Станіслав Михайлович Малюк.