Максим Максимович Ковалевський – український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч. Народився у дворянській родині у Харкові. Закінчив юридичний факультет Харківського університету (1871) зі ступенем кандидата права і залишився працювати в Університеті на кафедрі державного права західноєвропейських країн. Захистив кандидатську (1877) та докторську (1880) дисертації з юридичних наук західноєвропейських держав. Професор кафедри державного права Московського (1878–1887) та Петербурзького (1905–1916) університетів. Ректор Вищих курсів П.Ф.Лесгафта (1910–1912) – зараз Санкт-Петербурзький Національний Державний університет фізичної культури, спорту та здоров’я імені П. Ф. Лесгафта. У 1887 р. його звільнили з Московського університету за «негативне ставлення до російського державного ладу». Цього ж року виїхав за кордон. Мешкав і працював у Франції, Великій Британії, США, Італії, Бельгії, Швеції. Від 1889 р. проживав у Франції. Читав лекційні курси в Стокгольмському (1890) і Брюссельському (1899) університетах, а також деякі лекції в Парижі, Оксфорді, Чикаго, Сан-Франциско. У 1901 р. зі своїми однодумцями (Е. де Роберті, Ю. Гамбаровим та ін.) заснував у Парижі Руську вищу школу суспільних наук (1901–1905), вона сприяла розповсюдженню соціологічних ідей в російськомовному суспільстві. М. М. Ковалевський – найвизначніший соціолог кінця XIX – початку XX ст. в Російській імперії. Він мав величезний вплив на формування соціології, її інституціалізацію та визнання російським науковим співтовариством. У творчості М. М. Ковалевського органічно переплелися право, соціологія історія, економічна теорія, етнографія і широка публіцистична діяльність. У всіх наукових роботах М. М. Ковалевського історичний підхід зливається з широкими соціологічними узагальненнями, в яких простежується динаміка суспільства, його рушійні сили, розкривається соціальна структура, тобто, провідним є соціологічний аналіз. Не менш різнобічною була його громадська діяльність. Протягом 1879–1880 рр. М. М. Ковалевський разом із В. Міллером був видавцем-редактором ліберального часопису «Критическое обозрение. Журнал научной критики и библиографии в области наук историко-филологических, юридических, экономических и государственных», у 1878–1892 рр. – одним із редакторів органу Московського юридичного товариства «Юридический вестник», у 1906–1907 рр. – редактором газети «Страна», а у 1909 р. прийняв від М. Стасюлевича керівництво впливовим виданням «Вестник Европы. Журнал исторический, политический и литературный». Максим Максимович співчував українському рухові, був особисто знайомий з М. Грушевським, С. Петлюрою та ін. його провідними діячами, співробітничав з українською думською громадою, боровся проти утисків української мови, був одним із редакторів першого наукового довідника з українознавства «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (т. 12, СПб., 1914–1916). У своїй науковій діяльності М. М. Ковалевський залишився вірний ідеї об'єктивної закономірності історичного прогресу як необхідної умови наукової соціології, а також об'єктивного та неупередженого підходу до дослідження різних проявів суспільного життя. Помер у Петрограді (тепер м. Санкт-Петербург, РФ). Похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври. Фотокопії, запропоновані на даній виставці, зроблені з примірників видань із бібліотеки Київського університету Св. Володимира, що нині зберігається і є складовою частиною книжкового фонду відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ. Презентовані книги мають дарчі написи та цінні автографи. Виставку підготувала м. н. с. Афанасьєва З. Б.