До 100-річчя з дня народження Федора Семеновича Бабичева – академіка НАН України, вченого в галузі органічної хімії

     Федір Семенович Бабичев народився 28 лютого 1917 р. в с. Бобрикове Луганської області. Після закінчення з відзнакою середньої школи у м. Ровеньки в 1936 р. він поступив на хімічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Від тепер доля на чотири десятиліття пов’язала Федора Семеновича з університетом: студент (1936–1944), аспірант (1945–1948), асистент хімічного факультету (1948–1950), доцент (1950–1967), професор (1967), декан хімічного факультету (1968–1978) та водночас завідувач кафедри органічної хімії (1971–1986).
     До науки Ф. С. Бабичев залучився ще в студентські роки в лабораторії академіка В. П. Яворського, а подальше зростання в галузі органічної хімії відбувалося у співпраці з відомим академіком А. І. Кіпріановим. У наукових дослідженнях та експериментах Ф. С. Бабичев бувало конкурував з іноземними хіміками. Так, він випередив французьких та румунських вчених у вивченні метиленових основ ряду похідних тіазолу, і поклав ці досягнення в основу кандидатської дисертації (1948). У 1965 р. Ф. С. Бабичев захистив докторську дисертацію за темою «2-бензтиазолилалкил(арил)карбоновые кислоты и синтезы из них гетероциклов с мостиковым атомом азота».
     За висловом члена-кореспондента НАН України В. П. Хилі, який був учнем, а згодом колегою, вченого: «Ф. С. Бабичев був талановитим педагогом і чудовим лектором, одним з найдемократичніших деканів». Як декан хімічного факультету, він опікувався розвитком нових наукових напрямків хімічних досліджень на кафедрах, забезпеченням лабораторій сучасним обладнанням та ін.
     У 1972 р. вченого обрано членом-кореспондентом АН УРСР, у 1973 р. – академіком АН УРСР. З 1978 р. до 1988 р. Ф. С. Бабичев – віце-президент АН УРСР. З 1988 р. і до кінця життя – радник Президії НАН України. Протягом 1980–1990 рр. він також був депутатом Верховної Ради УРСР.
     Безперестанні наукові пошуки і досягнення вченого зафіксовані в більш як 300 теоретичних та прикладних колективних праць з органічної хімії, п’ять з яких є монографіями. Винаходи вченого-хіміка, на які було видано понад 100 авторських свідоцтв, знайшли практичне втілення в різних галузях хімії, медицини, ветеринарії, реставрації творів образотворчого мистецтва та ін.
     Під керівництвом Ф. С. Бабичева захистили дисертації 25 кандидатів та два доктори наук.
     Внесок Ф. С. Бабичева в розвиток української науки було відзначено нагородами – орденами Трудового Червоного Прапора (1971 р.), Леніна (1976 р.), Жовтневої революції (1987 р.) та преміями – у 1986 р. премією імені Л. В. Писаржевського АН УРСР за монографію «Химия изоиндола» (у співавторстві з В. О. Ковтуненком) у 1995 р. премією імені А. І. Кіпріанова АН УРСР за серію праць «Синтез та реакційна здатність сполук ряду ізоіндолу та ізохіндолу» (у співавторстві з В. О. Ковтуненком та В. М. Кіселем) у 1998 р. Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл праць «Молекулярний дизайн гетероциклічних сполук» (у співавторстві з В. О. Ковтуненком та Ю. М. Воловенком). З 1994 р. вчений – почесний Соросівський професор, у 1997 р. йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
     Помер Ф. С. Бабичев 24 квітня 2000 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
                                                        ***

     Особовий фонд № 57 «Бабичев Федір Семенович (28.02.1917–28.04.2000) – хімік, академік НАН України (1973)», що зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, загалом налічує 147 справ за 1936–2000 рр. Для експозиції з нього відібрано 33 оригінальні документи. Розпочинає виставку атестат майбутнього вченого про закінчення середньої школи за 1936 р.; роки студентства представлено фотографією, студентським квитком та дипломом про закінчення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1939–1944 рр.); далі – наукові праці, авторські свідоцтва, документи про присвоєння вчених звань та ступенів, фотографії періоду завідування кафедрою та деканства на хімічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1960–80-ті рр.), які свідчать про наукове зростання та педагогічну діяльність Ф. С. Бабичева; останній період життя академіка ілюструють посвідчення радника Президії АН УРСР, дипломи про присудження престижних професійних премій за вагомий внесок в українську науку та ін. (1986–1998 рр.).
     Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготувала провідний редактор відділу археографії
Інституту архівознавства НБУВ НАН України
І. Г. Кіржаєва

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 4-й поверх, к. 416;
надання архівних довідок - 1-й поверх, к. № 104.
9.15 - 18.00 (понеділок - п’ятниця)