Видання П. О. Куліша (1819–1897) в бібліотеці Київського університету Св. Володимира

Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–1897) – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець.
Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Походив із старовинного старшинського козацького роду. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії, потім на правах вільного слухача відвідував лекції на двох факультетах – правничому та філологічному Київського університету Св. Володимира (1837–1841). У 1842 р. працював викладачем у Луцькому дворянському училищі, а згодом – працював архітектором під керівництвом М. Максимовича у Київській археографічній комісії. У 1845 р. П. Куліш переїздить до Петербургу, де викладає в Університеті російську мову іноземним студентам. У Петербурзі Пантелеймон Олександрович одружився з Олександрою Білозерською (1828–1911), яка згодом стала відомою українською письменницею і публікувалася під псевдонімом Ганна Барвінок. За зв’язки з Кирило-Мефодіївським братством Куліш був заарештований та засланий до Тули (1847). У 1850 р. отримав дозвіл на повернення до Петербургу, де через декілька років заснував видавництво і публікував твори минулих та сучасних українських письменників, власні твори «Записки о Южной Руси», у 2-х т., український буквар та читанку «Граматка» (1857), перший історичний роман українською мовою «Чорна Рада» (1859) та почав випускати альманах «Хата». П. Куліш неодноразово бував за кордоном, мандрував Європою, де приглядався до тодішніх здобутків цивілізації, духовної оази національної самобутності, намагався висвітлити все побачене у своїх творах. Але Валуєвським циркуляром (1863) самодержавство обмежило друкування праць українською мовою. Не дивлячись на заборону, П. Куліш продовжує свою літературну діяльність, активно виїздить за кордон, у цей час були опубліковані його відомі твори «История воссоединения Руси» у 3-х т. (1874), «Отпадение Малороссии от Польши» у 3-х т. (1888). Поступово П. О. Куліш відійшов від активної громадської діяльності, оселився у своєму хуторі Мотронівка Чернігівської губ., де багато перекладав твори відомих закордонних письменників та поетів: В. Шекспіра, І. В. Гете, Дж. Байрона, Ф. Шиллера, Г. Гейне, В. Скотта, Ч. Діккенса, Ф.-Р. Шато-Бріяна, Ж. Ж. Руссо та інших. Офіційна російська історіографія прихильно сприймала його пізні монументальні історичні праці, але він не міг пробачити самодержавству заборони українського слова і, втомившись від боротьби, засудив себе на добровільне хуторське самітництво. При цьому, на кожному зламі власного ідейно-творчого шляху П. Куліш залишався вірним собі та своїм переконанням. Помер П. О. Куліш 14 лютого 1897 р. на хуторі Мотронівка, де і похований.
Експоновані фотокопії примірників книг мають дарчі написи і цінні автографи та походять із бібліотеки Київського університету Св. Володимира, яка нині зберігається і є складовою частиною книжкового фонду відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ.
Виставку підготувала м. н. с. відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Афанасьєва З. Б.

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська, 62; 3-й поверх, приміщення № 307-3.
+38 (044) 234-0245 (відділ)
+38 (044) 235-4196 (пункт запису читачів)
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)